Лекція 3. Фітопатологічний моніторинг зернових колосових культур

1. Лекція

 

Моніторинг сажкових хвороб

Сажки – поширені й шкідливі хворо­би на всіх квіткових рослинах, у тому числі й на злакових культурах. У природі нараховується близько 1200 видів сажко­вих грибів, які вважаються паразитами понад 4000 видів як культурних, так і дикорослих рослин із 83 родин.

Сажкові хвороби пшениці викликаються бази­діальними грибами (клас Basidiomycetes) із родів Tilletia, Ustilago, Urocystis. Вони належать до порядку Ustilaginales, під­класу Teliomycetidae.

Сажкові гриби – облігатні паразити, які руйнують тканини з утворенням сажкової маси теліоспор. Частіше спороношення грибів розвивається на генеративних органах рос­лин, рідше – на вегетативних. Окремі локальні спороношення гриба, які заміщують уражений орган рослини-живителя або частку його тканини, називають сорусом.

Тверда сажка пшениці (збудники – гриби Тilletia caries (DC) Tul, Tilletia laevis Kuehn., Tilletia foetida (Baner) Liro). Ознаки хвороби з’являються у фазі молочної стиглості зерна. Колос в уражених рослин дещо сплющений, має інтенсивне синьо-зелене забарвлення, а лусочки колосків – роз­сунуті. Під час роздавлювання уражених зернівок у фазі молочної стиглості з них виділяється сірувата рідина із запахом тримети­ламіну (запах гнилих оселедців).

У фазі молочно-воскової стиглості в уражених колосках за­мість зерна утворюються соруси (спорові мішечки) збудника хвороби. Уражені рослини в цій фазі розвитку розпізнаються також по відігнутих у бік лусочках колосків, із яких виглядають вер­хівки сорусів. Останні мають овальну форму, а на вер­хівці дещо загострені. У них замість ендосперму розви­вається спорова маса темного відтінку. Маса сорусів значно менша, ніж здо­рового насіння, в зв'язку з чим до початку повної воскової стиглості уражений колос залишається прямостоячим, тоді як здорові, під масою налитого насіння, нахиляються до поверхні землі.

Летюча сажка пшениці (зб. гриб Ustilago tritici (Pers.) Jens). Перші ознаки хвороби помітні у фазі колосіння пшениці. В уражених рослин руйнуються всі елементи колоса (окрім стержня) ще до виходу його із пазухи верхніх листків. Колос перетворюється в чорну спорову масу, яка спо­чатку покрита тонкою прозорою плівкою, котра при підсушуванні розтріскується і спорова маса лег­ко розпорошується. В окремих випадках колос уражується частково. Іноді на верхніх частинах стебла і листко­вих пластинках утворюються сірувато-свинцеві вузькі смуги, з яких при розтріскуванні висипається чорна спорова маса.

Стеблова сажка пшениці (зб. гриб Urocystis tritici Koern). Проявляється на стеблах, листках та піхвах у вигляді злегка випуклих смуг. Спочатку вони світлі, а потім темніють і набувають свинцево-сірого кольору. Довжина смуг від 3-4 мм до декількох сантиметрів. При підсиханні тканина в межах смуг роз­тріскується, а з тріщин висипається чорна маса теліоспор. Стебла й листки уражених рослин скручуються, утворюючи різні спіралі й петлі. Інфіковані рослини відстають у рості і, як правило, не формують колос, а якщо він і утворюється, то не­дорозвинутий, деформований, пустозерний.

Карликова сажка пшениці (зб. гриб Tilletia controversa Kuehn). Уражені рослини низькорослі – в 1,5-4,0 рази нижчі здорових та формують від 4 до 50 і більше продуктивних стебел. Колос інфікованих рослин часто не виходить із піхви верхнього листка або залишається наполовину покритим до пов­ного достигання. Спостерігається раннє коло­сіння і галуження колосу. У колосків уражених рослин нижні остюки вкорочені, деформовані, у них замість зерна формуються кулеподібні соруси, які заповнені теліоспорами.

Тверда (кам'яна) сажка ячменю (зб. Ustilago hordei Kell. et Swing.) проявляється у фазі колосіння рослин. Гриб руйнує майже всі частини колосків. Замість останніх утворюються тверді грудочки (з чим зумовлена назва кам’яної сажки), які складаються з чорно-бурої маси теліоспор. Часто уражений колос не виходить з піхви листка. Спори не розпилюються, оскільки склеєні в щільні грудочки і прикриті  залишками  квіткових лусочок у вигляді прозорої свинцево-сірої плівки. Руйнування грудочок спор відбувається під час обмолочування рослин.

Летюча сажка ячменю  (зб. Ustilago nuda Kell. et Swing.) проявляється під час колосіння. Уражуються колоски колосу, які повністю руйнуються (за ви­нятком стержня) і перетворюються в чорну порошисту масу.

Чорна (несправжня летюча) сажка ячменю (зб. Ustilago nigra Tapke) проявляється у фазі колосіння рослин. Усі частини  колоса, окрім стержня і остюків являють собою темно-шоколадно-коричневу   порошисту масу, яка складається із теліоспор збудника. Уражений колос набуває майже чорного кольору.

Недобір урожаю зернових культур від сажкових хвороб являє собою видимі прямі втрати, що зумовлені руйнуванням генеративних органів, та приховані, які викликають погіршення польової схожості насіння, зниження зимостійкості озимих культур, пригніченості рослин та зменшення їх продуктивності. Приховані втрати врожаю зерна обчислюють за формулою

П = (А – Б) : (В – Г), 

де А – урожай з найменшим проявом або відсутністю сажки, прийнятий за 100 %; Б – урожай при більш високому проявленні хвороби у посіві по відношенню до варіанта А; В  – відсоток сажки у варіанті Б; Г – відсоток сажки у варіанті А.

Розміри прихованих втрат урожаю від сажки дещо варіюють залежно від культур, ґрунтово-кліматичних умов, сортів рослин, біологічних особливостей збудників хвороб тощо. Наприклад, збудники летючої сажки пшениці та ячменю паразитують на рослинах більш тривалий період, ніж збудники твердої сажки. В результаті цього відсоток скритих втрат урожаю може підвищуватися. Втрати від твердої сажки в озимої пшениці вищі ніж у ярої. Це пояснюється тим, що в осінньо-зимовий період вегетації рослин озимої пшениці вони часто піддаються впливу стресових умов зовнішнього середовища та паразитуванню гриба в тканинах рослин, що в сукупності ще більше погіршує умови їх розвитку. Однак на думку А.Є. Чумакова, втрати від різних видів сажки одинакові.

А.Є. Чумаковим також розраховані формули проміжних значень втрат: при ураженні сажкою до 1,25 % формула має такий вигляд: 

у = 11 х – 4,4 х² (для ярих культур)

у = 20 х – 8 х² (для  озимих культур) 

При значному ураженні рослин сажкою використовують наступну формулу:

у = 5,89 + 0,79 х (для ярих культур)

у = 11,55 + 0,76 х (для озимих культур), 

де у – загальні втрати врожаю зерна, %; х – проявлення сажки в посіві, %.

При ураженні посівів ярих культур на 30 % і вище, а озимих – на 50 % і вище приховані втрати, як правило, не спостерігаються.

Втрати врожаю від прихованої шкідливості визначаються ступенем зараження і тривалістю перебування збудника в тканинах рослини. При визначенні втрат урожаю зерна використовують формулу розрахунку його недобору враховуючи і приховані втрати

Н= (В·П) : (100 – П),

де Н – недобір урожаю у вагових показниках; В – валовий збір урожаю зерна; П – відсоток недобору врожаю. 

Облік сажкових хвороб  проводять у певні фази вегетації рослин. Тверда, карликова, та стеблова сажки пшениці, тверда та стеблова сажка жита, тверда сажка ячменю, сажка вівса краще проявляються в кінці молочної – на початку воскової стиглості зерна; летюча сажка пшениці, ячменю – у період повного колосіння рослин.

Облік проводять роздільно за видами сажки для тієї або іншої культури; відбирають пробні снопи. При цьому проби розташовують на рівній відстані один від одного, рослини для пробного снопа беруть підряд, для вибірки – по 10-15 стеблин (у пробі). На посівах до 200 га у сніп відбирають не менше 1000 стеблин, а до 450 га – не менше 1500 стеблин (100 проб по 10-15 рослин кожна). При розборі пробних снопів обліковують загальну кількість стеблин і окремо уражених різними видами сажки. Ці дані дають можливість визначати відсоток ураження посівів сажкою. Результати обліку уражених рослин сажкою записують за формою 1.

 

Форма 1 

Культура ­­­­­_{____________________________________________________________________________}

Місце і дата обліку ________________________________________

Фаза розвитку рослин ______________________________________

Сорт_____________________________________________________

 

Із 100 рослин уражено сажкою	Номер проб по 100 рослин										Сума	Ураження, %
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10

         Твердою

         Летючою

………..

Ураженість сажкою підраховують шляхом ділення суми всіх колосків, уражених сажкою по всіх пробах, на 10 (якщо у пробі 1000 стеблин). Оскільки сажка знищує все зерно в колосі, то ураженість буде відображати показник втрат урожаю (без обліку скритих втрат), вираженим у відсотках.

 

Діагностика та моніторинг іржастих хвороб 

На рослинах пшениці найбільш шкідливими є стеблова або лінійна, бура та жовта види іржі.

Стеблова або лінійна іржа (зб. гриб Puccinia graminis Pers.). Хвороба проявляється на стеб­лах, листкових піхвах, остюках і колоскових лусочках у вигляді іржасто-бурих, видовжених подушечок-уредіній з уредініоспорами, які розміщуються на рослині у вигляді бурих розірваних смуг (рис.).

 

 

 

 

 

 

 

  

Рис. Стеблова або лінійна іржа пшениці (фото М.Й.  Піковського)

Іноді стеблова іржа проявляється ще восени на сходах. Наприкінці вегетації на злакових культурах у місцях уражень з'являються теліопустули з теліоспорами, утво­рюючи чорні смуги завдовжки до 15-20 см.

Бура листкова іржа (зб. гриб Puccinia triticina Erics). Хвороба проявляється спочат­ку у вигляді бурих пустул на листках і листкових піхвах, які хаотично розміщені на листковій пластинці. У фазі молочно-воскової стиглості в місцях уредіній формуються чорні теліо­пустули, в більшості випадків – з нижнього боку листкової пла­стинки.

Жовта іржа (зб. гриб Puccinia striіformis West.). Зовнішні ознаки проявляються з ранньої весни на листках, у піхвах, на остюках, колоскових лусочках, іноді на стеблах і зерні у вигляді лимонно-жовтих, смугастих, пунктирних ліній, заповнених дрібними уредініями. Пізніше в місцях ураження утворюються темно-бурі або майже чорні теліопустули.

Загальні втрати врожаю пшениці від іржі (бурої, жовтої та стеблової) залежать як від інтенсивності її розвитку, так і від терміну первинного ураження. Наведена в таблиці шкала може бути використана для розрахунку недобору врожаю на великих територіях від району, області й країни в цілому.

Недобір урожаю пшениці від іржастих хвороб, % (Степанов К.М., Чумаков А.Е)

Ступінь розвитку хвороби, %	Вид іржі
	бура			жовта		стеблова
	фаза ураження
	коло-сіння	цвітіння	молочна стиг-лість зерна	колосіння	налива-ння зерна		повна стиг-лість зерна
5	0,7	0,2	–	0	0		–
10	3	1	0	6	3,4		0,5
20	7,8	2,3	0,8	12	5,8		3,4
40	20	10	3	24	13,3		15
60	32	18	8,8	36	22,2		43
80	41,5	26,5	14,4	48	28,5		61
100	50	35	20	60	33		75

 

Втрати врожаю пшениці від комплексу іржастих хвороб також можна визначити за формулою Г.В. Пижикової та ін.: 

,

 

де Ус+ж+б – втрати врожаю від комплексу іржастих хвороб, %; Ус, Уж, Уб – втрати врожаю відповідно від стеблової, жовтої та бурої іржі, %.

У разі відсутності на посівах одного або двох видів іржі, у формулу підставляють Y = 0.

Облік жовтої та бурої листкової іржі, зазвичай, починають проводити у фазу молочної стиглості, а стеблової (лінійної) – під час воскової стиглості зерна. На полях площею до 100 га беруть 20 проб по 10 стеблин у кожній.

Кількісні показники розвитку іржі на зернових культурах вираховують за шкалою ураження, а якісні – за шкалою імунності.

Для обліку ураження рослин іржастими хворобами зернових культур є кілька типів шкал.

Для обліку бурої листкової іржі зручно користуватися комбінованою шкалою Т.Д. Страхова (рис.), яка складається з двох частин: шкали імунності та шкали обліку ступеня ураження.

 

 

Типи імунності

Рис.. Комбінована шкала Т.Д. Страхова для обліку ураження бурою листовою іржею

Шкала імунності:

0 – ознаки імунності відсутні. Пустули іржі крупні, бархатисті, легко пилять, добре розкриваються при достиганні. Епідерміс листка при дозріванні пустул легко розривається і, зазвичай, добре видний по краях пустул у вигляді прозорих плівок. Обезбарвлення тканини навколо пустул немає. Сорти сприйнятливі;

1 – пустули дрібніші ніж при балі 0, часто зібрані групами. Більшість пустул відкриваються, а частина  не в змозі прорвати епідерміс. У місцях скупчення пустул тканина листка обезбарвлюється (хлоротичні зони в місцях скупчення пустул). Сорти менше середньої стійкості;

2 – пустули дрібні, розсіяні по поверхні листка. Деякі пустули відкриваються, інші (більшість) не в змозі прорвати епідерміс. Навкруги пустул добре помітні округлі зони обезбарвленої тканини листка. Сорти середньої стійкості;

3 – пустули дуже дрібні, розсіяні по поверхні листка (як і в попередньому типі), але, як правило, не розриваються і уредініоспори в них часто недорозвинуті. Поряд з недорозвинутими пустулами, схованими в тканинах листка, вони різної форми та величини, світлі плями (місця проникнення гриба). Навколо недорозвинених пустул та в місцях ураження добре помітні зони світлої або світло-жовтої тканини листка (некрози). Сорти стійкі;

4 –  повна відсутність пустул гриба. Місця ураження виявляються лише по дрібних обезбарвлених ділянках листка ( дрібна крапчастість, явище хлорозу та некрозу) – вищий тип імунності. При цьому типі імунності некрози можуть бути відсутніми. Сорти високостійкі (імунні).

Розвиток жовтої іржі визначають за шкалою Маннерса (рис.).

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. Шкала Маннерса для кількісного визначення розвитку жовтої іржі (%)

Дані обліку ураження зернових культур іржею записують у форму 2.

Форма 2

Облік ураженості іржею

Номер проби	Номер рослини	Ураженість листків (стебел), починаючи зверху рослини, %					Усього листків, шт.	Сума ураженої площі, %	Середня ураженість рослин, %
		1-й	2-й	3-й	4-й	5-й

   1             1               10    10    25     –       –           3              45         15

      .

Моніторинг кореневих гнилей 

Звичайна (гельмінтоспоріозна) коренева гниль (зб. гриб Drechslera sorokiniana (Sacc) Shoem.).  На проростках пшениці хвороба проявляється у вигляді побуріння колеоптилю, пожовтіння листків. На листках більш дорослих рослин утворюються еліпсоподібні плями, від світло-коричневого до чорного кольору. В більшості випадків вони мають світлу облямівку і чітку межу між здоровою та ураженою тканиною. На первинних і вторинних коренях, а також на підземному міжвузлі з’являються темно-коричневі продовгуваті виразки, які часто злива­ються, що призводить до загнивання тканини. У хворих рос­лин темніють основа стебла і піхви листків.

Фузаріозна коренева гниль (зб. хвороби – гриби роду Fusarium Link, зокрема: F. culmorum, F. oxysporum, F. avenaceum, F. graminearum, F. gibbosum, F. sambucinum, F. solani, F. sporotrichiella та ін.).  Проявляється у вигляді бурих або коричневих смуг, плям, що окільцьовують уражені органи. Переважно на початку цвітіння спостерігається побуріння основи стебел. У вологу погоду уражені частини рослин покриваються білувато-рожевим нальотом [3].

Офіобольозна (гайманоміцетова) коренева гниль (зб. гриб Оphiobolus graminis Sacc.). Зовнішні ознаки хвороби про­являються в тому, що основа стебла і корені рослин спочатку буріють, пізніше чорніють і загнивають. Коренева система час­то відпадає біля вузла кущіння. Перед колосінням і пізніше під піхвою першого листка стебло темніє й покривається буровато-чорним нальотом, який легко знімається. Наліт являє собою поверхневу грибницю і скупчення перитеціїв збудника хвороби. Уражені рослини легко виймаються з ґрунту, в них часто спостерігається ураження провідної системи, що супроводжується передчасним відмиранням. У більшості випадків у таких рослин насіння щупле, недорозвинуте, проявляються білостеблість і білоколосиця.

Церкоспорельозна коренева гниль (зб. гриб Сегсоsporella herpotrichoides Fron). Хвороба проявляється на першому і другому міжвузлях стебел у вигляді еліпсоподібних поздовжніх плям з темно-каштановою облямівкою. В центрі  плями світлі з димчастим нальотом, пізніше на них формуються чорні мікросклероції. Подібні плями можуть утворюватися і на піхвах нижніх листків. При розрізуванні стебел через місце ураження можна виявити сіру ватоподібну грибницю. В місцях плям тканина стебел руйнується. Під час наливання зерна стебла ламаються та безладно вилягають в посівах пшениці.

Недобір урожаю зернових культур від кореневої гнилі визначають шляхом роздільного обліку зрідження посіву і зниження врожаю продуктивних стебел, оскільки збудники уражують рослини протягом всієї вегетації. На ярих зернових культурах, де переважають звичайна і фузаріозна кореневі гнилі, захворювання заподіює більшої шкоди в роки з нестачею вологи або при різких коливаннях її вмісту в ґрунті (табл. ). Навпаки, при задовільному забезпеченні рослин вологою шкода від хвороби при тій же ураженості буває меншою.

 

Потенційний недобір урожаю пшениці ярої при ураженні звичайною кореневою гниллю 

Зрідже-ність сходів, %	Втрати врожаю від загибелі сходів, %		Інтенсив-ність ураження рослин, бал	Зниження врожайності продуктивних стебел, %
	у несприятливі роки	у роки із задовіль-ними умовами		у несприя-тливі роки	у роки із задовільними умовами
10	5	0	1	5	0
25	10	5	2	25	10
40	35	15	3	50	35

 

Для визначення втрат урожаю ярої пшениці від звичайної кореневої гнилі можна скористатися рівнянням у = 7,84 – 0,089 х + 0,07 х₂,  де у – недобір урожаю, %; х – інтенсивність розвитку хвороби, %; х₂ – кількість рослин на 1 м² (Котова, 1976).

При задовільному стані сходів для оцінки рослин на ураження кореневою гниллю на площі до 100 га проби беруть у 10 місцях по діагоналі поля. Для кожної проби викопують підряд у двох суміжних рядках рослини на відстані 0,5 м.  Якщо площа понад 100 га, додатково беруть по одній пробі на кожні 50 га.

В умовах польових дослідів проби відби­рають у чотириразовій повторності з 1 м ряд­ка на кожній ділянці. Корені ретельно вими­вають від ґрунту. Потім всі рослини із проб­ного снопа розділяють на групи залежно від інтенсивності ураження.

Для оцінки ступеня ураження зернових культур кореневою гниллю А.Ф. Коршунова та ін. рекомендують користуватися 5 бальною шкалою (табл. ). При цьому встановлюється загальний відсоток хворих та відмерлих рослин, а розвиток хвороби вираховують згідно загальноприйнятої формули. Перший облік проводиться у фази сходи-кущення, другий – у період воскової стиглості. Результати обліку записують за формою 3.

Форма 3

Культура, сорт	Номер проби	Із 100 рослин					Уражено рослин, %	Розвиток хвороби, %
		здорових, шт.	уражених, бали
			1	2	3	4

 

Під час обліку кореневих гнилей також визначають кількість рослин на 1 м², кущистість їх у фазі кущіння під час обліку восени і навесні, а також кіль­кість продуктивних стебел і пагонів – у фазах колосіння і молочно-воскової стиглості.

Пустоколосість і білостеблість визначають у період колосіння – початку молочної стиг­лості зерна, коли уражені рослини добре виді­ляються серед здорових. Обліковують за ап­робаційним снопом. Для цього на площі до 100 га відбирають 10 проб по 10 рослин. На більших площах кількість облікових рослин збільшують на 50 на кожних 100 га.

Існують також різні шкали для оцінки стійкості рослин пшениці проти кореневих гнилей. Так, стійкість селекційного матеріалу або сортів проти офіобольозної кореневої гнилі проводять на штучному інфекційному фоні. Зокрема, облік хвороби на дорослих рослинах та оцінку інтенсивності ураження здійснюють за дев’ятибальною шкалою, яка дозволяє визначити  ступінь стійкості або сприйнятливості (табл.).

Шкала інтенсивності ураження рослин пшениці офіобольозною кореневою гниллю

Бал	Симптоми хвороби	Ступінь стійкості; сприйнятливості
9	Здорове коріння без ознак ураження	Дуже висока та висока стійкість
8	Уражено до 5 % поверхні кореневої шийки
7	Побуріння охоплює 10 % поверхні кореневої шийки та кореня	Стійкість
6	15 % поверхні кореневої шийки і коріння уражено
5	25 % поверхні кореневої шийки і коріння уражено	Слабка сприйнятливість
4	40 % ураженої поверхні кореневої шийки і коріння, рослини трухляві	Сприйнятливість
3	65 % ураженої поверхні кореневої шийки і коріння, трухлявість рослин
2	Коріння і коренева шийка уражені майже повністю, сильна трухлявість	Висока та дуже висока сприйнятливість
1	Все коріння і коренева шийка повністю та чорні, трухлявість та загибель рослин

 

 

Моніторинг борошнистої роси, плямистостей та інших захворювань

Борошниста роса (зб. гриб Erysiphe graminis DC). Хвороба проявляється протягом вегетації рослин. На сходах вона спочатку з'являється на піхвах листків у вигляді матових плям, а пізніше – у вигляді білого павутинного нальоту, який ущільнюється і перетворюється у ватоподібні подушечки. Потім наліт поширюється на листкову пластинку, частіше з верхнього, а іноді з обох боків. З ростом рослин він розповсюджується на стебла, листки, листкові піхви і колосся. Згодом наліт набуває жовто-сірого забарвлення, на ньому утво­рюються плодові тіла збудника хвороби – клейстотеції у ви­гляді чорних крапок.

Облік ураження зернових культур борошнистою росою проводять у момент найбільш сильного розвитку хвороби (у фази виходу в трубку – колосіння), не менше двох разів протягом вегетації. В.І. Кривченко, В.А. Вершиніна, Е.Х. Сунанбердіна пропонують ступінь ураження злаків борошнистою росою визначати окомірно за шкалою:

0 – відсутність ураження;

1 – ураження дуже слабке; у вигляді легкого нальоту або поодиноких подушечок на листках і міжвузлях нижнього ярусу;

2 – слабке ураження; помірне число подушечок на листках та міжвузлях нижнього ярусу;

3 – середнє ураження; розвиток гриба рясний, головним чином на нижніх листках, на верхніх – подушечки локальні, розсіяні;

4 – сильне ураження; гриб сильно уражує всі листки та міжвузля. Міцелій може бути виявленим і на колосі. Подушечки добре виражені, зливаються, з сильним спороношенням.

Для оцінки ступеня стійкості або сприйнятливості до борошнистої роси, обліки проводять не менше 3-х разів за вегетацію після повного колосіння до молочно-воскової стиглості.

Оцінку ступеня стійкості та сприйнятливості молодих рослин до борошнистої роси можна встановити за інтенсивністю ураження окремого листка, або за типами його реакції на хворобу (табл.).

Шкала оцінок стійкості зернових колосових культур до Erysiphe graminis за характером проявлення хвороби 

Бал	Симптоми хвороби	Ступінь стійкості; сприйнятливості
9	Ознаки хвороби відсутні	Дуже висока та висока стійкість
8	Дуже слабко розвинутий міцелій та рідкий бархатистий наліт конідій в хлорозних та некрозних плямах
7	Слабкий розвиток міцелію та бархатистий наліт конідій в хлорозних плямах	Стійкість
6	Слабкий розвиток міцелію та конідій, одиничні дрібні видовжені подушечки, можливо в хлорозних плямах
5	Помірний розвиток міцелію та слабка споруляція, дрібні та середні подушечки, можливо в хлорозних плямах	Слабка сприйнятливість
4	Рихлий міцелій, споруляція помірна та рясна, можливий слабкий хлороз	Сприйнятливість
3	Міцелій розвинутий добре, споруляція рясна
2	Щільний добре розвинутий міцелій, споруляція рясна	Висока та дуже висока сприйнятливість
1	Бурний розвиток міцелію та сильна споруляція

 

Фузаріоз колосу (зб. гриби роду Fusarium Link., частіше це Fusarium graminearum Schw., F. avenaceum (Fr.) Sacc., F. moniliforme Shelol.) проявляється у фазі колосіння і наливання зерна. На ураженому колоссі знебарвлюються лусочки, які пізніше набувають блідо-рожевого відтінку. З часом формуються рожево-червоні, блідо-рожеві, або червонуваті подушечки. Останні поступово зливаються і утворюють наліт, який часто покриває всю поверхню колоса. У вологу та теплу погоду на хворому колоссі з’являються дрібні чорні перитеції. Зерно з уражених колосків щупле, часто зморшкувате, з блідо-рожевим або білим нальотом грибниці.

Обліковують фузаріоз колосу в кінці молочної – на початку воскової стиглості зерна під час апробації зернових культур, одночасно з облі­ком твердої сажки з тих самих пробних сно­пів. Ураженість визначають за кількістю ура­женого колосся у процентах від загальної об­стеженої кількості.

Ріжки жита (зб. Claviceps purpurea Tul.). На колосках під час наливання і достигання замість зерна помітні спочатку фіолетово-сині, пізніше чорні ріжки (склероції). Останні у декілька раз перевищують розмір насіння (довжиною до 4 см) і виступають за межі колоскових лусочок, тому їх наявність у колосі дуже легко виявити. До часу збирання жита частина склероціїв обпадає і залишається зимувати в ґрунті, інша потрапляє як домішка в насіннєвий матеріал.

Аналіз ураженості колосся ріжками проводять на початку воскової стиглості рослин у п‘яти місцях в кожному з двох несуміжних повторень. Для цього оглядають 20 стебел і на місці підраховують кількість ураженого колосся. Ураженість визначають за процентом ураженого колосся.

Септоріоз (зб. гриби Septoria tritici Rob. et Desm, Septoria nodorum Berk, Septoria graminum Desm). Хвороба викликає плямистості на всіх надземних органах рослин у всі фази розвитку зернових колосових культур. На сходах утворюються бурі смуги, плями або побуріння колеоптиле та основи перших листків. На плямах видно пікніди. На листках подовгуваті бурі плями з пікнідами, котрі з часом знебарвлюються. На стеблах білуваті розпливчаті плями, частіше без пікнід. На закінченнях колоскових лусочок – темно-бурі або темно фіолетові плями.

Сітчаста плямистість ячменю (зб. гриб Drechslera teres Ito, син. Helminthosporium teres Sacc.). проявляється починаючи з періоду кущення рослин. Найбільш інтенсивний її розвиток відбувається під час цвітіння та наливання зерна. Залежно від агрокліматичної зони, а також сорту на листках може проявлятися у вигляді трьох типів плямистостей.

Від сітчастої плямистості листя абсолютна маса насіння ячменю знижується: при відмиранні 10 % поверхні листя – на 1,2 г; при 25 %  – на 4,2 г і при 50 % – на 6-7 г (Войтова, 1971).

При сумісному проявленні на ячмені ярому сітчастої плямистості листя і звичайної кореневої гнилі, зниження врожаю можна визначити за формулою

у = 1,4 + 0,4 х₁ + 0,3 х₂, 

де у – недобір урожаю, %; х₁ – максимальний розвиток сітчастої плямистості в період формування зернівки, %; х₂  – розвиток кореневої гнилі, %.

Смугаста плямистість ячменю (зб. Drechslera graminea (Rab.) Ito., син. Helminthosporium gramineum Rabh) проявляється на рослинах від початку сходів до періоду дозрівання. Уражуються листкові пластинки, піхви, колоски та насіння. Спочатку на листках що не розвернулися утворюються дуже дрібні білуваті або зеленуваті витягнуті плями, а на листках, що розвернулися – виникають блідуваті смужки, витягнуті вздовж пластинки. Найбільш типові ознаки хвороби спостерігаються на дорослих листках, на котрих виникають вузькі, лінійні, прямі, витягнуті від основи до верхівки листка, бурі із світлим центром, темно-коричневою облямівкою і нерівними краями. По мірі розростання плям, вони зливаються між собою в широкі смуги.  Уражені листкові пластинки, в умовах сухої погоди, часто розриваються вздовж жилок на окремі вузькі смуги, засихають та обпадають. Побуріння розповсюджується також на листкові піхви і стебла. У вологу погоду на поверхні плям з верхнього боку листків з’являється оливково-бурий бархатний наліт. При інфікуванні колосків, на зернівках утворюється побуріння в області зародку, яке пізніше охоплює всю зернівку.

Облік розвитку септоріозу та інших локальних плямистостей (сітчаста і смугаста) проводять за загальноприйнятою шкалою:

0 – здорові рослини; 1 – уражено до 10% поверхні; 2 – уражено 10-25%; 3 – уражено 26-50%; 4 – понад 50% поверхні.

Для визначення відсотка ураженості листків, колосся та стебел пшениці септоріозом використовують також шкалу Джеймса.

З метою встановлення строків застосування фунгіцидів проти септоріозу, обстеження посівів проводять з моменту повного формування третього листка і продовжують до фази цвітіння з інтервалом 8-10 днів. На кожному полі в 10-ти місцях по діагоналі оглядають по 10 рослин і визначають відсоток ураження. Вираховують середню ураженість, а результати записують по формі 4.

Форма 4 

Дата обстеження	Господарство	Номер поля, сорт, фаза розвитку	Номер облікової ділянки	Ступінь ураження, %
				листків			стебел	колосся	середнє
				1-го	2-го	3-го

 

Оцінку стійкості проти септоріозу зернових, сітчастої та смугастої плямистості ячменю проводять за 9 бальною шкалою: 9;8 – дуже висока та висока стійкість; 7;6 – стійкість; 5 – слабка сприйнятливість; 3;4 – сприйнятливість; 1;2 – дуже висока та висока сприйнятливість.

Ринхоспоріоз ячменю (зб. Rhynchosporium graminicola Heins) проявляється протягом всієї вегетації рослин, особливо в останні її фази. Уражуються листкові пластинки, піхви та колоски. При ураженні сходів спочатку на листкових пластинках з’являються сіро-зелені водянисті плями, які з часом засихають. Вони розміщуються в поперечному напрямку, що призводить до згинання листків в місцях уражень. На початкових етапах розвитку хвороби в місцях уражень листків і листкових піхв утворюються ледь помітні маленькі сіро-зелені плями, які швидко збільшуються у розмірах, набуваючи неправильної форми.

Спочатку плями водянисті, з часом підсихають, світлішають в центрі; навколо них формується темно-бура облямівка. Часто плями зливаються між собою і викликають засихання та відмирання листкових пластинок. За сухих погодних умов ознаки хвороби на листках подібні до опіків. У вологу погоду на нижньому боці уражених листків (рідше на верхньому) утворюється спороношення патогена у вигляді сірувато-голубуватого, або світло-жовтого відтінку. При підвищеній відносній вологості повітря хвороба також проявляться на колосках, що веде до інфікування зернівок та з’явлення на їх поверхні світло-коричневих плям з темно-бурим ореолом.

Недобір урожаю ячменю і жита від ринхоспоріозу, можна визначати за наведеною нижче шкалою (табл.). 

Шкала недобору врожаю зерна ячменю та жита від ринхоспоріозу

Розвиток хвороби, %	Недобір урожаю, %
	ячмінь озимий, сорт Завєт (у = 0,59 х – 0,62)	жито озиме, сорт Восход (у = 0,55 х – 1,11)
20	11,2	9,9
25	14,2	12,6
30	17,1	15,4
35	20,0	18,1
40	23,0	20,9
45	25,9	23,6
50	28,9	26,4
55	31,8	29,1
60	34,8	–

 

Обліковують захворювання за шкалою Пересипкіна і Драпатого, окремо для кожного ярусу листків, потім обчислюють загальний ступінь ураження (як середньоарифметичне за даними обліків). На ділянці в 30 місцях кожного з двох несуміжних повторень оглядають по 10 рослин.

На виробничих ділянках до 10 га по діагоналі поля рекомендується оглядати 500 рослин. На кожні наступні 10 га слід добавляти по 100 рослин. Ураженість листків оцінюють за шестибальною шкалою (табл.). 

 Шкала для оцінки ураженості листків ячменю ринхоспоріозом

Бал	Площа ураження поверхні листків, %	Ступінь ураження
0	Відсутність захворювання	–
0,1	До 3 % поверхні листків	Початкове ураження
1	4-10	Поодиноке
2	11-25	Слабкий
3	26-40	Середній
4	41-60	Сильний
5	Понад 60	Суцільний

 

Чорний бактеріоз (зб. бактерія Xanthomonas campestris pv. translucens (Jones, Johnson, Reddy) Young et al.). Проявляється в усі фази вегетації рослин. На листках пшениці утворюються дрібні водянисті плями, які пізніше при злитті стають темно-коричневими або чорними. При ураженні стебел під піхвами на вузлах утворюються коричневі або чорні смуги, солома під колосом буріє. Усі плями покриті в суху погоду сріблястими плівками.

Найтиповішою ознакою хвороби є почорніння верхівок колосових лусочок у вигляді штрихів або суцільних плям. Піз­ніше уражений колос стає чорним. В ураженому колосі зерно покривається дрібними або коричневими плямами, насіння набуває м’якої консистенції.

Базальний бактеріоз (зб. бактерія Pseudomonas syringae pv. atrofaciens Voung. et al.). Проявляється на листках, стеблах, колосі та зерні. На уражених листкових пластинках і піхвах листків утворюються водянисті плями, пізніше вони темніють. Біля основи або збоку колосових лусочок виникають чорні або бурі плями. Іноді може чорніти вся лусочка. В ураженого зерна чорніє зародкова частина, а інша частина зерна червоніє. Навколо ураженого зародку з’являється облямівка темно-бурого кольору.

         Під час проростання уражених зерен сходи відстають в рості і викривленні. Коренева система слабо розвинута та забарвлена в світло-бурий колір.

Обліковують чорний плямистий і базальний бактеріоз пшениці в кінці молочної – на початку воскової стиглості зерна під час апробації зернових культур, одночасно з облі­ком твердої сажки з тих самих пробних сно­пів. Ураженість визначають за кількістю ура­женого колосся у процентах від загальної об­стеженої кількості.

Оцінку стійкості пшениці до чорного та базального бактеріозів проводять у польових інфекційних розсадниках (на штучному інфекційному фоні).

У період початку формування зернівки до повного дозрівання проводять 3-4 обліки інтенсивності ураження прапорцевого листка і колосся ( абл.).

За показниками оцінок не менше 25-ти інокульованих рослин визначають середню інтенсивність ураження.

Шкала для оцінки стійкості пшениці проти чорного бактеріозу

Бал	Симптоми хвороби	Ступінь стійкості; сприйнятливості
9	Ознаки хвороби відсутні	Дуже висока та висока стійкість
8	Одиничні дрібні темні плями на прапорцевому листку, стеблі під колосом, лусочках і остюках інтенсивністю до 5 %
7	Дрібні та середні плями на прапорцевому листку, стеблі під колосом, лусочках і остюках інтенсивністю до 10 %	Стійкість
6	Плями інтенсивністю до 15 %
5	Плями на колосі різних розмірів, довгі смуги вздовж жилок листка інтенсивністю 25 %	Слабка сприйнятливість
4	Інтенсивність плям та смуг 40 %	Сприйнятливість
3	Інтенсивність, число плям та смуг, що зливаються 65 %
2	Плямами та смугами майже суцільно покриті прапорцевий листок і колос, спостерігається його неповноцінність і деформація	Висока та дуже висока сприйнятливість
1	Сильне ураження, рослина пригнічена, спостерігається  неповноцінність і деформація колоса

 

Звичайна (російська) мозаїка пшениці (зб. вірус російської мозаїки озимої пшениці – Russian winter wheat mosaic virus). Ознаки хвороби можна виявити на рослинах пшениці озимої вже через два-три тижні після з’явлення сходів. На листкових пластинках утворюються світло-зелені або жовті плями різної конфігурації. Пля­ми часто зливаються у смуги різної ширини і довжини, які розміщу­ються вздовж жилок. З настанням холодної погоди мозаїчне забарвлення листків може зникати, але весною наступного року проявляється більш чітко. Хворі рослини низькорослі, посилено кущаться, а ли­сткові пластинки більш товсті й жорсткі порівняно із здорови­ми та ніколи не лягають на поверхню ґрунту. Уражені рослини формують мало продуктивних стебел, в окремих випадках спостерігається галуження колосу, сам колос часто не виколошуються. Сильний розвиток хвороби може призводити до їх загибелі рослин. Хвороба відноситься до групи жовтяниць.

Обліковують перед коло­сінням пшениці підрахунком у пробах з 20 рослин у п’яти місцях двох несуміжних пов­торень, не вириваючи рослин. Відсоток захво­рювання визначають до загальної кілько­сті проглянутих. Мозаїка, що виражається у формі розетковидності, іноді супроводжується виколошуванням окремих стебел з явищем стерильності колоса. Хворі рослини підраховують під час відбирання снопів з пробних ділянок.

Смугаста мозаїка пшениці (зб. вірус смугастої мозаїки пшениці – Wheat strіate mosaіc vіrus).  Симптоми хвороби помітні на 12-20-й день після появи сходів. На уражених рослинах помітні дрібні хлоротичні світло-зелені штрихи або смуги, які розміщуються паралельно до жилок листків. Пізніше смуги збільшуються, набувають жовтого забарвлення, рослини де­формуються. У хворих рослин часто верхівка листкової пла­стинки не виходить із піхви вузла кущіння, утворюються так звані "петлі". Хворі рослини відстають у рості, їхні листки передчасно відмирають, а в колоссях формується щупле зерно. Нерідко в хворих рослин продуктивні стебла не утворяться зовсім.

Обліковують у фазі молочної стиглості зерна, підраховуючи уражені росли­ни в групах з 20 у п’яти місцях ділянки в двох несуміжних повтореннях. Відсоток уражених рослин визначають до загальної кількості ог­лянутих.

Стійкість сортів вивчають в інфекційному розсаднику. Обліки ураження рослин пшениці вірусом смугастої мозаїки пшениці проводять  в кінці трубкування – до формування повної зернівки не менше 3-х разів. Їх проводять шляхом огляду 100-150 рослин на ділянці або в сноповому зразку та оцінюють за 9-ти бальною шкалою (табл.). Найбільш чіткі симптоми хвороби проявляються на молодих листках перед колосінням.

Шкала для оцінки стійкості пшениці до вірусу смугастої мозаїки пшениці

Бал	Симптоми хвороби	Ступінь стійкості; сприйнятливості
9	Ознаки хвороби відсутні, здорові рослини	Дуже висока та висока стійкість
8	На листках сліди хлорозу та дуже рідка і дрібна плямистість
7	Ріст рослин нормальний, на листках світло-зелена плямистість вздовж жилок інтенсивністю 10 %	Стійкість
6	Ріст рослин нормальний, на листках смугаста плямистість інтенсивністю 15 %
5	На листках смугаста плямистість зливається в мозаїчний рисунок, її інтенсивність 25 %	Слабка сприйнятливість
4	Пригнічення росту, смугастість і мозаїчність інтенсивністю 40 %, затримка колосу у піхві прапорцевого листка	Сприйнятливість
3	Пригнічення росту, смугастість і мозаїчність інтенсивністю 65 %, неповноцінність колосу та щуплість зерна
2	Рослини пригнічені та низькорослі на 1/3 порівняно із здоровими, сильна смугастість і мозаїчність, листки нижнього та середнього ярусів засихають, колос деформований та з щуплим зерном	Висока та дуже висока сприйнятливість
1	Рослина уражена повністю, всихання листків, колос стерильний