Лекція № 4. Напрями екологічної етики

2. Біоцентричні моделі екологічної етики

Розроблена німецьким філософом А. Швейцером етика благо- говіння перед життям спирається на біоцентризм. Швейцер говорить: "Я відчуваю спонукання висловлювати однакове благоговіння перед життям як стосовно моєї волі життя, так і стосовно будь-якої іншої. У цьому і є основний принцип моральності. Добро те, що служить збереженню і розвитку життя, зло є те, що знищує життя чи перешкоджає йому. Людина воістину моральна лише тоді, коли вона кориться внутрішньому спонуканню допомагати будь-якому життю, якому вона може допомогти, і утримуватися від того, щоб заподіяти живому будь- яку шкоду... Там, де я наношу шкоду будь-якому життю, я повинен ясно усвідомлювати, наскільки це необхідно. Я не згоден робити нічого, крім неминучого, – навіть самого незначного".

Альберт Швейцер говорив, що етичною, моральною людина може вважати себе тільки тоді, коли стане поважати будь-яке життя і приходити на допомогу будь-якому життю, що почувається нещасним. Він учив: "Помилкою всіх існуючих етик була думка про те, що вони розглядали відношення людини до людини, коли в дійсності мова йде про те, як відноситься людина до усього, що її оточує. Етикою є відповідальність за усе, що живе".

Один із серйозних мінусів етики А. Швейцера в тому, що вона обмежує коло морально значущих об’єктів індивідуальними вищими тваринами, не рахуючи рослини і бактерії, а також не приймаючи до уваги популяції, види, біоценози, об’єкти неживої природи, надра Землі і всю глобальну екосистему в цілому. Недоліком його концепції є і те, що він не розробив на її основі правила розв’язання конфліктних і кризових ситуацій.

Концептуально близько до етики благоговіння перед життям А. Швейцера знаходиться етика поваги до природи американського екофілософа Пола Тейлора. Тейлор вважає, що, приймаючи позицію поваги до природи як остаточну моральну позицію, ми зобов’язуємося жити за визначеними нормативними принципами, що керують нашими відносинами із природою. За Тейлором, етичне зобов’язання стосовно амеби ідентичне нашому зобов’язанню стосовно кита чи орла. Принципу-поваги до природи повинна дотримуватися кожна людина, незалежно від того, любить вона природу чи ні. Автор думає, що кожна жива істота має у своєму розпорядженні свою власну справжню цінність, що полягає у власному благу. Тому будь-яку живу істоту потрібно визнати як Телеологічний центр життя, що намагається зберегти себе і реалізувати власне благо своїм власним шляхом.

Екофілософи-біоцентристи Гудпастер і Етрильд, на відміну від Тейлора, думають, що живі істоти не усі мають рівну моральну цінність. На їх думку бактерії і найпростіші мають мізерно малу мо- ральну значимість, на відміну від вищих тварин, котрі мають значно більшу моральну цінність.

Один з радикальних напрямків в екологічній етиці – "звільнення тварин", також стоїть на позиціях біоцентризму. Він спрямований на благополуччя окремих тварин, причому коли благополуччя індивіду- умів конфліктує з благополуччям їхньої популяції (приклад – копитні), то "звільнення тварин" віддає пріоритет благополуччю окремих особин. Рух "звільнення тварин" припускає їх звільнення від жорстокого і безглуздого страждання й експлуатації. "Звільнювачі тварин" не виступають за надання моральних прав рослинам чи неживим природним об’єктам, оскільки вони не мають свідомої чутливості, а отже, не можуть переживати задоволення і біль. Вони закликають відмовитися від використання тварин для розваг (цирк і т. д.), а також від тваринної продукції, що вимагає убивства тварин: від м’яса, хутра, натуральної шкіри, проповідують вегетаріанство, пропонують заборонити полюван- ня і рибальство, експерименти на тваринах. Як правило, товариства заступництва, захисту чи звільнення тварин бувають двох типів. Традиційний тип такого товариства – товариства за благополуччя тварин – заснований на жалю, милосерді, доброті людини, прагненні її захищати тварин. Другий тип, що з’явився наприкінці XX століття, базується на концепції природних прав тварин. Прихильники цього типу вважають, що в людини є борг перед тваринами, а тварини мають право на існування і на захист від страждань.

Філософські погляди руху захисту (звільнення) тварин знайшли свій розвиток наприкінці 60-х років XX століття, коли група випуск- ників Оксфордського університету – філософів, психологів і теологів, еліти англійської й американської інтелігенції, висунула концепцію природних прав тварин. Тварини, вважали вони – здатні почувати і розуміти, вони мають такі ж потреби як і ми: залишатися живими, бути захищеними від страждань, задовольняти голод, спрагу, тому справед- ливість вимагає, щоб ці потреби тварин були задоволені. Як говорили мудреці Індії: "Усе живе біжить від страждань, усе живе боїться смерті.

Пізнай же в живому самого себе і не заподіюй зла". Лідери в галузі прав тварин – американці Том Ріган, що написав "Справу про права тварин", Пітер Сінгер (Австралія), автор книги "Звільнення тварин", англійці Річард Райдер (Великобританія), психолог і теолог Ендру Лінзі (Великобританія). Останній писав: "Весь Всесвіт створений любов’ю, а те, що створено любов’ю, не може не мати цінності. Бог своєю милістю зробив всіх істот на землі дорогоцінними в його очах. Якщо усі тварини існують для Бога, якщо Бог стоїть за кожною з них, то як можуть людські істоти йти проти Бога?" .

Ще одним напрямком екологічної етики можуть вважатися вишу- кування, пов’язані з людиною як біологічною істотою (біоетика). Це – етичні проблеми використання методів генетичної інженерії (наприклад, створення гібрида людини і мавпи), моральна сторона абортів, клонування, трансплантації, біотехнології, моральні сторони взаємодії між медиком і пацієнтом. Термін "біоетика" ввів у 1971 році американський онколог Ренеселер Поттер.

Прихильники біоетики вважають, що видача патентів на транс- генних тварин опускає статус живих істот до рівня напівфабрикатів і призводить до численних страждань тварин. Біотехнологія зводить усі форми життя до рівня обривків інформації, що можуть бути перекомбіновані за чиєюсь примхою. Генна інженерія, біотехнологія позбавля- ють життя його універсальності, унікальності і святості.

Слід зазначити, що є автори, які стверджують, що біоетика вклю- чає два аспекти: медичну біоетику, що розглядає питання ставлення до людських істот (проблема абортів), і власне біоетику, що розглядає відношення людини до тварин, точніше, до істот, що здатні відчувати. Однак такий розподіл викликає низку питань. Куди, наприклад, віднес- ти інші істоти, наприклад бактерії чи рослини?

У нашому короткому огляді варто згадати про природну етику, запропоновану відомим росіянином філософом і анархістом П. А. Кропоткіним, одне з положень якої говорить, що джерела моральності, безумовно, лежать у природному світі.