Лекція № 5. Практичне застосування екологічної етики

2. Морально-релігійні мотиви захисту дикої природи є такі:

1.  Дика природа, види й особини живих істот повинні захищатися, у першу чергу, заради самих себе.

2.  Охорона дикої природи – дія гарна сама по собі і є актом благотворності.

3.  Люди можуть у своїх інтересах брехати, обманювати, красти безкарно. Більш того, їм це часто вигідно, тому що приносить користь. Але в більшості випадків вони від цього утримуються. Вони привчені мораллю і культурою не робити ці вчинки, тому що красти – погано саме по собі. Так само й у випадку зі знищенням ділянок дикої природи: необхідно усвідомити, що губити дику природу не можна не тому, що це вигідно чи невигідно для людини, а тому, що такий вчинок поганий сам по собі.

4.  Дика природа має внутрішню цінність та інтереси і не має потребу у виправданні.

5.  Право на існування ділянок дикої природи робить можливим тривале еволюційне видоутворення рослин і тварин.

6.  Створення охоронних природних територій стане трактуватись не для наукових чи рекреаційних потреб людини, а заради реалізації природного (морального) права дикої природи на існування і волю.

7. Дика природа є священним простором.

8. Захист дикої природи є вираження нашої любові до неї. Любов до природи – любов альтруїстична.

9.  Захист дикої природи є вираження нашого замилування, шанування і благоговіння перед нею.

10. Усяке життя – священне.

11. Непристойно одержувати вигоду зі страждань інших істот

12. Дика природа є загальносвітовою і міжвидовою спадщиною

13. Не тільки люди, але і дика природа підлягає порятунку

14. Охорона дикої природи є актом благотворності і заступництва, шляхетним захистом слабкого.

 Загальні екоетичні принципи відношення до природи і правила справедливого вирішення конфліктних ситуацій

 Частина екологічної етики, іменована нормативною, пропонує деякі загальні екоетичні правила і принципи відношення до природи:

1. Принцип неспричинення шкоди чи збитків жодній істоті в навколишньому природному середовищі чи екосистемі (в тому числі й опосередковано).

2. Принцип невтручання.

Чотири види обмежень з боку людини:

а) прямі зовнішні обмеження (клітки, пастки);

б) непрямі зовнішні обмеження (відсутність води, їжі);

в) прямі внутрішні обмеження (хвороби, проковтнуті отрути і т. п.);

г) непрямі внутрішні обмеження (слабкість, недієздатність внаслідок ушкодження органів чи м’язів).

Розглянемо інтереси людини і природи, що збігаються:

Базові: життєво важливі інтереси екосистеми і будь-якої живої істоти: їхнє життя, безпеку, здоров’я, волю, їжу, автономію і т. п.

Небазові: не життєво важливі інтереси, (наприклад, для людини – розважитись за допомогою аматорського полювання. Екосистеми і живі істоти (за винятком деяких вищих тварин), небазових інтересів не мають.

 Розглянемо П’ЯТЬ ПРАВИЛ СПРАВЕДЛИВОГО ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЙ:

1.   Правило самооборони.

З метою захисту свого життя чи здоров’я (а також життя чи здоров’я інших людей), людина має право знищувати інші живі істоти чи шкодити їм (але на рівні особин, а не видів). Це правило починає діяти тільки тоді, коли людина не може уникнути конфлікту за допомогою інших заходів.

2.   Правило пропорційності.

Небазові інтереси людей повинні поступатися базовими інтере- сами у першу чергу екосистем, а потім – інших живих істот. У зв’язку з цим знищення стародавніх лісів для забудови, убивство слонів заради бивнів, аматорське полювання, вилов крокодилів з метою одержання шкіри для дамських сумочок, збір рідкісних диких квітів є неправильним.

3.   Правило справедливого розподілу.

У випадку зіткнення базових інтересів людей, з одного боку, з базовими інтересами екосистем (у першу чергу), а також інших видів обом конфліктуючим сторонам повинна бути надана рівна частка благ.

4.   Правило мінімальної шкоди.

У випадку задоволення базових інтересів людей (їх частки після справедливого розподілу) за необхідності нанесення шкоди природі, ця шкода повинна бути мінімальною. Правило мінімальної шкоди вимагає, щоб ми вибрали таку альтернативу, що припускає нанесення як найменшої шкоди екосистемі (у першу чергу), а також або цілком усуває пряме вбивство, або пов’язана з найменшою кількістю убитих істот.

5.   Правило справедливого відшкодування.

У випадку задоволення базових інтересів людини при нанесенні шкоди природі, людина повинна відшкодовувати збитки. Це може бути створення нових заповідників, очищення води і повітря, рекультивація відвалів, відновлення рідкісних видів і т. п.