5. Віртуалізація
Віртуалізація додатків (організація доступу до програмного забезпечення) — технологія використання та постачання програмного забезпечення (програмних рішень) без встановлення його на персональному комп’ютері користувача.
Опрацювання і зберігання даних відбувається у центрі зберігання даних (ЦОД), а для користувача робота з хмарними додатками нічим не відрізняється від роботи з програмним забезпеченням, встановленим на його робочому місці.
Характерні особливості уніфікованої архітектури зберігання даних:
•підтримка в одній системі різних протоколів зберігання даних (FC, NFS, FcoE, CIFS, iSCSI);
•охоплення різних функцій зберігання даних у межах одного пристрою (зберігання, захист, резервне копіювання, відновлення);
розширення, модифікування простору зберігання даних, без припинення виконання звичних операцій (не перериваючи процесу функціонування);
•об’єднання даних у стандартний пул, яким можна керувати через мережу, причому управління відбувається за допомогою стандартного пакета програмного забезпечення;
використання даних для різноманітного спектру додатків, причому області зберігання для різноманітних додатків не обов’язково відділені одні від одних, що дає можливість більш економного витрачання обчислювальних потужностей (віртуалізація зберігання даних).
