Лекція 7. Обмежуючі параметри та рівні координації економічного контролю

3. Норма контролю як підстава встановлення результатів контролю

3. Норма контролю як підстава встановлення результатів контролю

Господарська діяльність є ефективною, коли вона здійснюється в межах виконання поставлених завдань, а ті, у свою чергу, кореспондуються з сформульованою метою діяльності суб’єкта господарювання. Визначення ефективності управлінських рішень є можливим завдяки встановленню норм (бажаних параметрів), досягнення яких свідчитиме про ефективне проведення господарського процесу через адекватне виконання прийнятих управлінських рішень. Проте, здійснення господарської діяльності майже завжди супроводжується господарськими порушеннями, які виникають або в наслідок непрофесійності, або в наслідок навмисних дій. В окремих випадках під час господарської діяльності порушення виникають в наслідок недостатньої регламентації здійснення окремих господарських операцій.

Для інтерпретації сутності та моделювання контрольних дій важливе значення має питання про джерела формування норм контролю та інформації, що описує фактичний перебіг контрольованих процесів. Користуючись притаманною контролю властивістю порівняння кількох величин, суб'єкти контролю одержують можливість пізнавати суспільно-господарські ситуації, мають певний вплив на рівень економічних показників, а отже  керувати ними. У зв'язку з цим виникає необхідність формування норм контролю. Найбільш комплексні дослідження з питань обґрунтування норм контролю як базису порівняння одержаних параметрів об’єктів, що контролюються.

Проблема норми багатогранна, зміст поняття "норма" у представників різних теоретичних напрямів неоднозначний, що свідчить про складність і недостатність визначення самого по­няття та суттєвість відмінностей в їх теоретичній оцінці.

Дрозд  І.К. провела дослідження генезису формування теоретичних поглядів на норму і визначила, що „норма для будь-якої економічної системи – це засіб регуляції дій об’єктів системи, що закріплює такі дії....”.

Бардаш С.В. – норма як процес, що визначає оптимальний режим функціональної діяльності може бути такою лише за умови чіткої регламентації усього процесу, в якому його окрема складова (стадія, процедура, дія) також є унормованою. Таке розуміння норми може знайти застосування лише до локального явища з обов’язковим перманентним контролем такої функціональної діяльності. Норма має бути обов’язковою для суб’єктів господарювання економічної системи, а не найбільш характерною для більшості представників економічної системи.

Шевчука В.О., «норми контролю, це: величини, що визначають цільові орієнтири та обмежуючі параметри діяльності, дотримання яких забезпечує досягнення поставлених цілей. Нормами контролю в певних умовах стають і фактичні величини. Вони мусять мати кілька вимірів, найважливішими з яких є їх якісні та кількісні параметри».

Бардаш С.В., «норма господарського контролю – це господарська правова характеристика параметрів об’єкта контролю або дій суб’єкта (суб’єктів) господарювання в господарській системі, або дій відносно об’єктів, які забезпечують або формують результат діяльності суб’єкта господарювання».

Поділ норм за видами:

правові;

економічні.

Але, виділення  суто економічної норми в межах реалізації повноважень суб’єктами державного контролю є недоцільним. Мабуть це пов’язано з відсутністю тлумачення терміну „економічна норма”. Вважаємо, що еталонні параметри явищ економічного характеру існують лише в абстрактних моделях на рівні їх побудови та теоретичного функціонування. Економічна норма може існувати як результат взаємовпливів та взаємодії таких економічних чинників як рентабельність, конкуренція, попит, пропозиція тощо. Зрозуміло, що не існує конкуренції, попиту і пропозиції, як явищ абстрактних, вільних від впливу соціально-природних чинників, умов та особливостей діяльності суб’єктів господарювання, функціонування яких безпосередньо залежить від правових норм господарювання.

В практичній діяльності суб’єктів господарювання не може існувати суто економічних норм, які не мають правового змісту. Адже право завжди регулює типові ситуації, притаманні більшості відносин, які виникають на практиці. Воно базується на основних керівних началах, - принципах права, які виражають тенденції і потреби суспільства, що визначають суть системи, галузі або інституту права і в результаті їх правового закріплення мають загальнообов’язкове значення.

І.К. Дрозд зазначає, що: „Взаємозв’язок  ... правової норми з економічною дозволяє виявити невідповідності та надати загальну характеристику процесу господарського середовища”. Проте, правові норми не мають наближатися до економічних, адже вони (норми) встановлюють первинні параметри для функціонування суб’єктів господарювання та створюють правовий базис встановлення економічних норм. І якщо зараз економічною нормою є заниження розмірів легітимно виплаченої заробітної плати, ухилення від сплати податків тощо, це не повинно означати, що правова норма має наблизитися до таких, так званих економічних норм та визнати такі дії легітимними. Питання постійного взаємозв’язку норм має здійснюватися не на рівні органів контролю як органів виконавчої влади, а на рівні законодавчої влади за результатами спільної співпраці органів контролю та інших органів виконавчої влади та профільних комітетів законодавчої влади. Адже полеміка про невідповідність правових та економічних норм не здійснює позитивного впливу на роботу посадових осіб органів державного контролю. 

Складність здійснення контролю фактів господарського життя обумовлюється тим, що в умовах трансформації господарських відносин відбувається закономірна модифікація формування норм контролю.

Може бути поділ норм на:

правові;

економічні;

політичні;

релігійні;

організаційні тощо.

Бардаш С.В. важає:

а) що з позицій господарського контролю, в правовій державі є базові норми – правові, які у свою чергу, в залежності від сфери регулювання мають поділятися на господарсько-правові та організаційно-правові, які є складовою нормоіснування як базового елементу державного будівництва й державної політики, та яка скерована на цілеспрямоване управління та розвиток національної господарської системи;

б) окремо слід зазначити про існування технологічних і технічних норм, які не мають правового характеру, проте їх існування має велике значення для контрольної діяльності.

Отже, ефективність господарського контролю як функції управління досягається лише завдяки господарсько-правовим нормам, відхилення від яких свідчить про неналежне виконання управлінських рішень у сфері господарювання.

Порівняння є визначальним в оцінці встановлених параметрів об’єктів, стан яких контролюється. Порівняння є можливим лише за умов наявності інформації, відносно якої можна виконати співставлення. Можливість встановлення відхилень від норм дозволяє давати економічну і правову оцінку результатам контролю.

У фаховій літературі існує декілька підходів до формування норм – Шевчук В.О.

Основними нормами діяльності суб’єктів господарювання є господарсько-правові норми, під якими слід розуміти індивідуально не персоніфіковані правила у сфері господарювання, встановлені в офіційному порядку і зафіксовані в спеціальних правових документах.

На даний час господарсько-правові норми поділяються на:

На сьогоднішній день наділення суб’єктів господарювання широкими повноваженнями призвело до того, що техніко-економічні норми та норми-рекомендації практично не виконуються. Головною причиною такого становища є їх недосконалість або недостатність контролю за їх дотриманням.

Отже, встановлення господарсько-правових норм, а також контроль їх дотримання дозволяє визнати встановлені відхилення від таких норм господарськими порушеннями. Існування таких правопорушень знаходиться в площині невідповідності господарсько-правовим нормам, що встановлені органами законодавчої та виконавчої влади, органами самоврядування, органами контролю та є обов’язковими до виконання. Разом з тим існує й низка господарських порушень, які неохоплені господарсько-правовими нормами або є нерегламентованими внутрішньогосподарськими розпорядчими документами, проте мають негативний вплив на господарську діяльність (процеси і результати). Є й інші норми, які правниками не відносяться до господарсько-правових норм. Такими нормами є внутрішні організаційні регламенти, наприклад: положення про структурні підрозділи, посадові інструкції, положення про оплату праці на підприємстві, накази та розпорядження керівника суб’єкта господарювання тощо.

Аналізуючи погляди вітчизняних вчених на природу та види норм, останні можуть бути:

1) нормами господарських правовідносин, до яких слід віднести трудові, фінансові, податкові, бюджетні відносини у сфері господарювання, які встановлюються відповідними нормами законодавства, постанов, наказів, положень органів законодавчої та виконавчої влади;

2) нормами господарської діяльності, встановлені локальними актами суб’єкта господарювання;

3) нормами господарської діяльності суб’єкта господарювання, які містять планові показники та показники як очікувані результати впровадження управлінських рішень (локальні умовні норми).