ЛЕКЦІЯ 4" Методологічні аспекти оцінки і прогнозу якості земель"

3. Оцінка якості земель з використанням агроекологічного методу

Для якісної оцінки земель та їх еколого-агрохімічної паспортизації використовують агроекологічний метод Зражевського-Сірого. Авторами цього системного методу обґрунтовані відповідні нормативи і поправочні коефі­цієнти, які після ряду уточнень і доповнення були прийняті за основу при розробці Керівного нормативного документу "Еколого-агрохімічна паспортизація полів та земельних ділянок".

Теоретичною основою агроекологічного принципу бонітування ґрунтів є закон  рівнозначимості та незамінності факторів життєзабезпечення рослин, до яких за К.А.Тімірязєвим належать світло, тепло, пожива та воло­га. Перші з них (світло і тепло) віднесені до космічних, два останніх (пожива і волога) - до земних факторів. Бонітування ґрунтів, як "метод визначення ґрунтової родючості" (В.В.Докучаєв), дає можливість надати кількісну оцінку якості ґрунтів, тобто виявити, наскільки один ґрунт краще за інший. Показником якості або еколого-агрохімічного стану ґрунту є бонітет, виражений в балах. Останній являє собою інте­гральну величину різноманітних властивостей і природних ознак, виражених в мг, %, мг-екв, мм та інших одиницях вимірю­вання, які перераховують в бали бонітету.

Внутрішні природні властивості і ознаки ґрунту виступають як критерії бонітування і діляться на дві групи - основні (типові) та модифіковані. До основних критеріїв відносяться показники, що безпосередньо характеризують здатність ґрунту задовольняти потребу рослин у воді і елементах мінерального живлення. Це - максимально можливі запаси продуктивної вологи (ММЗПВ), запаси гумусу і вміст поживних речовин, головним чином по­тенційно доступних форм азоту, фосфору і калію. Модифікаційні критерії характеризують специфічні властивості ґрунту, які впливають на здатність рослин використовувати в процесі формування врожаю поживу і вологу. Так, ґрунт при достатньому вмісті поживних речовин і вологи, але через підвищену кислотність, солонцюватість або наявність у кореневмісному шарі токсичних речовин, несприятливі агрофізичні та інші властивості, суттєво знижує рівень ґрунтової родючості, про­дуктивність і якість сільськогосподарських культур. Це обумовлює необхідність враховувати і кількісно оцінювати їх негативну дію. А оскільки негативні властивості (підвищена кислотність, со­лонцюватість, оглеєність, еродованість, забруднення і таке інше) мають місцевий (зональний або регіональний) характер, то вони враховуються через поправочні коефіцієнти до оціночних балів, що вираховуються за основними критеріями (максимально можливими запасами продуктивної вологи та запасами гумусу в метровому шарі, вмістом азоту, фосфору і калію). Останні необхідно вважати обов'язковими для всіх без виключення проектно-технологічних центрів родючості ґрунтів, які виконують оціночні роботи при складанні еколого-агрохімічних паспортів на окремі поля і земельні ділянки.

Що стосується мікроелементів, то використання даних про їх вміст для оцінки якості ґрунтів дещо завищує зведений показник їх еколого-агрохімічного стану. Через це проведено уточнення оптимальних параметрів для некарбонатних і карбонатних ґрунтів. Крім того, пропонується проводити розрахунки не по всіх шести мікроелементах, а лише по тих, що лімітують урожай. Як правило, це - один-два мікроелементи: в зоні бурякосіян­ня - марганець, молібден; на торфових ґрунтах - мідь; в зоні Полісся - молібден, бор; у Північно-західному регіоні - ко­бальт; в Степовій зоні — цинк тощо.

Заслуговує на увагу також спосіб, запропонований Вінницьким ПТЦ "Облдержродючість", за яким середньоарифметичне значення балу по сумі 6-ти мікроелементів виступає як один показник, що за значимістю прирівнюється до окремих макропоказників, тобто основних типових критеріїв.

Формула розрахунку наведена нижче:

де:

Б - середньозважений бал поля, земельної ділянки;

ММЗПВ - максимально можливі запаси продуктивної вологи;

Г - гумус;

N - азот, що легкогідролізується;

Р - рухомий фосфор;

К - обмінний калій;

В -бор;

Мо - молібден;

Мn - марганець;

Cu - мідь;

Со - кобальт;

Zn - цинк.

Примітка: всі показники подаються в балах.

За параметрами основних критеріїв і вмістом мікроелементів обчислюють бал бонітету, після чого вводяться поправки на не­гативні властивості і отримують зведений показ­ник еколого-агрохімічного стану ґрунтової відміни поля. Якщо в межах поля знаходиться одна ґрунтова відміна, то отриманий показник буде характеризувати все поле. У випадках, коли поле або земельна ділянка складається з декількох ґрунтових кон­турів, вираховують середньозважений бал поля за бонітетом усіх його ґрунтових відмін.

Розрахунки проводять за формулою:

де: Б - середньозважений показник якості ґрунтового по­криву (в балах);

Б₁, Б₂ ….Б_n - показники якісної оцінки ґрунтових відмін, з яких складається поле (в балах);

S₁, S₂…..S_n - площі ґрунтових відмін, га.

   Отже, якісна оцінка ґрунтового покриву земельної ділянки починається з оцінки елементарного ґрунтового ареала, виділеного на ґрунтовій карті або агрохімічній картограмі. З цією метою для кожного ґрунтового різновиду вибира­ються і заносяться в спеціальну картку всі дані, що потрібні для розробки еколого-агрохімічного паспорту. Середні дані діагностичних ознак служать основою для встановлення бала бонітету грунтів, який обчислюється таким чином. Для кожного діагностичного показника з групи основних типових критеріїв спочатку обчислюють бал бонітету як процентне відношення фактичного значення критерію до еталонно­го (стандартного):

Бт.о. = Ф : Е х 100, де

Бт.о.- бал типової діагностичної ознаки;

Ф - фактичне значення ознаки;

Е  - еталонне (стандартне) значення ознаки.

В такий спосіб переводять абсолютне значення ознаки у від­носне. Але для цього потрібне обґрунтоване нормативне забезпе­чення основних (типових) ознак для визначення еталонного ґрунту.