ЛЕКЦІЯ 7 "Оцінка і прогноз якості земель меліоративного фонду"

2. Критерії та показники оцінки агроекологічного стану кислих та засолених земель

Загальна площа кислих ґрунтів на території України, переважно в Поліссі, Лісостепу і в регіонах Карпат, Передкарпаття та Закарпаття, за даними останнього туру агрохімічного обстеження, становить близько 11 млн. га, в тому числі 4,4 млн. га ріллі з рН менше 5,6 одиниць. Солонцеві комплекси займають 4,1 млн. га, в тому числі 2,0 млн. га орних земель. За Р.С.Трускавецьким, агроекологічний стан даних ґрунтів оцінюється за такими основними критеріями:

- показником рН водної і сольової екстракції;

- коефіцієнтом рН- буферної ємності;

- величиною гідролітичної кислотності;

- ступенем насиченості колоїдного комплексу ґрунту кальцієм, магнієм і натрієм;

- показниками вапняного (рН—0,5 рСа) і солонцевого (рNа—0,5рСа) потенціалів;

- вмістом рухомого алюмінію.

Згідно з даними критеріями, кислі і солонцеві ґрунти за агроекологічним станом поді­лені на такі категорії: сприятливого стану, слабо-, середньо- і сильновираженого передкризового і кризового станів. Такий поділ дозво­ляє завчасно, уже на етапі слабо вираженої деградації земель, приймати рішення по призупиненню подальшого розвитку деградаційних процесів. Окрім загально визначених критеріїв стану кислих ґрунтів і солонцевих комплексів (гранулометричний склад, вміст гумусу, запаси NРК, актуальна і потенційні форми кислотності, вміст обмінного кальцію, рухомого алюмінію) враховані також нові показники, такі як коефіцієнти рН-буферної ємності, показники вапняного і солонцевого потенціалів.

На підставі названих критеріїв розроблені категорії кис­лих і солонцевих ґрунтів: 1 - найбільш висока; 2 - висока; 3 - середня; 4 - низька; 5 - дуже низька (близька до кризового стану). Площі кислих і солонцевих земель постійно змінюються під впливом удобрення, хімічної меліорації, інтенсифікації бурякосіяння і можуть переходити із однієї категорії в іншу, нерідко більш деградовану. Така трансформація - з однієї категорії кислотності (лужності) в іншу і навпаки - відбувається в деяких випадках дуже швидко або ж ґрунти проявляють велику стійкість (опір) щодо зрушення кислотно-лужної рівноваги, яка генетично їм притаманна. Це дуже важливий показник оцінки агроекологічної значимості земель різних категорій якості. Кислі ґрунти і солонцеві комплекси поділяються на: 1 - практично не піддатливі; 2 - слабо піддатливі; 3 - середньопіддатливі; 4 - сильнопіддатливі; 5 - практично нестійкі щодо підкислення чи підлуження.

Практика хімічної меліорації і землеробства свідчить, що саме на нестійких ґрунтах з дуже вразливим кислотно-лужним середовищем (з низькою рН-буферністю) найчастіше виникають кризові агроекологічні ситуації. Так, наприклад, вапнування кислих піщаних і навіть супіщаних ґрунтів Полісся дуже швидко змінює реакцію ґрунту із кислого середовища в нейтральне і навіть в слабо лужне. Це створює не­сприятливі умови для вирощування таких основних для Полісся культур як картопля, люпин, жито, льон і інші, що адаптовані до кислого середовища ґрунту.