Лекція 5. «Грунтозахисно-меліоративне упорядкування агроландшафту - перший етап агроландшафтогенезу»

1. Змiст грунтозахисно-меліоративного упорядкування агроландшафту

Ґрунтозахисно-мелiоративне впорядкування (ГЗ‑М) аґроландшафту (АЛ)  - спосiб кардинального вирiшення грунтозахисно-мелiоративної проблеми, перший етап аґроландшафтоґенезу.

Термiн аґроландшафт широко застосовується як простий синонiм сiльськогосподарських угiдь. Це цiлком аналоґiчно збiдненню, якому пiддавали протягом десятилiть вихiдний спорiднений термiн “ландшафт” (Л)  - за ним залишився головно поверхневий, пейзажний змiст. Ф.М. Мiльков визначав Л як природний територiальний комплекс. Це найбiльш визначене розумiння Л, i воно стосується тiльки природних систем, які здатнi зберiгати себе, повертатися у стан рiвноваги з середовищем пiсля вiдхилень iз природних причин (або пiсля незначних антропогенних втручань), навiть вiдновлюватися пiсля знищення своєї бiотичної складової на деякiй частинi ареалу.

Сільськогосподарські угiддя позбавленi перелiчених вище властивостей природних Л. Їхнє пiдтримання i вiдновлення потребує втручання людини, постiйного, дорогого, екологiчно безпечного. Створенню угiдь передує знищення природних Л. Угiддя - це пiсляландшафтнi утворення, залишки природних Л, якi й надалi руйнуються сільськогосподарським виробництвом. Не виключено i перетворення угiдь у «неугiддя», каталандшафти.

Щоб вживання термiну АЛ було виправданим, угiддя мають отримати (зрозумiло, вiд людини) високу екологiчну стiйкiсть, якомога бiльшу здатнiсть до саморегуляцiї i навiть до самовiдновлення, а для початку позбутися процесiв, що руйнують природно-ресурсний потенцiал. АЛ - iнтегрована антропогенно-природна, природно-виробнича територiальна система, економiчно ефективна та екологiчно рацiональна.

Очевидно, що АЛ не можна створити одномоментно, в результатi якогось обмеженого в обсязi i часi комплексу робiт. Але угiддя слiд перевести на агроландшафтний шлях розвитку.

Найперший етап агроландшафтного розвитку - припинення антропно прискорених процесiв ерозiї (водної ерозiї) i дефляцiї (вiтрової ерозiї) грунту. Якщо на момент створення с.‑г. угiдь на мiсцi природних Л родючий грунт був найпершою природною умовою с.‑г. виробництва, у процесi с.‑г. використання грунт усе бiльше стає також i соцiальною його умовою. Але цей релiкт природного Л в Українi (як i в свiтi в цiлому) руйнується повсюдно i з катастрофiчною iнтенсивнiстю. Тому першим етапом дiйсно культурного, цiлеспрямованого, науково забезпеченого агроландшафтогенезу має стати його грунтозахисне (ГЗ) упорядкування. Грунтозахисно-мелiоративне (ГЗ‑М) упорядкування АЛ є фактично найважливiшою i екологiчно бездоганною загальною мелiорацiєю природних умов сiльського господарства i умов його ведення, уможливлює ефективне виконання ряду спецiальних мелiорацiй. Найефективнiшими проти ерозiї та дефляцiї є тi заходи, що зменшують напруженiсть, iнтенсивнiсть їхніх безпосереднiх агентiв - вiдповiдно поверхневого стоку й вiтру. Завдяки цьому перекриваються головнi канали втрат води атмосферних опадiв i грунту, а збережена вода може бути використана культурами. Додаткове вологопостачання культур для умов України в цiлому можна визначити  приблизно як 100-150 мм/рiк, що навiть за невисокої агротехнiки забезпечить прирiст урожаю 10-15 ц/га в перерахунку на зерно. Це основне джерело безпосередньої, поточної економiчної ефективностi ГЗ‑М упорядкування АЛ, його практично моментальної окупностi (максимум за 2-3 роки, тобто задовго до вступу в дiю головного мелiоративного компонента - полезахисних смуг) i незрiвнянної з iншими заходами i технологiями прибутковостi капiтальних вкладень i поточних витрат (десятки тисяч процентiв). I це без урахування того, що не буде пущено за водою й вiтром головне багатство прийдешнiх поколiнь - родючий грунтовий покрив.

Людська дiяльнiсть - фактор створення, збереження й розвитку АЛ, антропний компонент майбутнього АЛ - включає принаймнi два субкомпоненти проектування: технологiчний та просторово-структурний.

Технологiчний субкомпонент створюваного АЛ включає:

а)      грунтомелiоративну складову - спецiальнi мелiорацiї (усунення чiтко виражених негативних явищ: засолення, солонцюватiсть, токсичнiсть, горизонти з несприятливими властивостями, особливо з надмiрним ущiльненням тощо) i загальне полiпшення грунтiв, розвиток їх у напрямi агроземiв (збагачення органiчною речовиною i iнтенсифiкацiя гумусоутворення, збiльшення потужностi гумусованих i кореневмісних горизонтiв);

б)      власне рацiональну (у тому числi, грунтозахисну) виробничу (рослинницьку, тваринницьку, лiсогосподарську, тощо) технологiю. Вона має забезпечити:

• пiдвищення стiйкостi грунту до ерозiї i дефляцiї, зокрема його високу iнфiльтрацiйну здатнiсть;
• створення i функцiонування протиерозiйного (водозатримного, а головним чином стоковiдвiдного) нанорельєфу поверхнi -  досягається постiйним виконанням контурного стоковiдвiдного обробiтку грунту;
• створення розвиненого (зiмкненого), постiйного в часi або, принаймнi, тривалого ГЗ покриву культур, трав «природних» кормових угiдь;
• за вимушеної вiдсутностi рослинного покриву - захист грунту рослинними рештками культур, що зберiгаються на поверхнi за допомогою його мульч-обробiтку.

У процесi проектування ГЗ‑М просторової структури АЛ  було б корисно взагалi вiдкласти проектування технологiчного субкомпонента АЛ, тобто абстрагуватися вiд ГЗ ролi виробничої технологiї, а спочатку одержати таку просторову структуру АЛ, яка i без ГЗ технологiї була би грунтозахисно достатньою (наприклад, щоб розрахована при оцiнцi проекту структури сума ерозiйних i дефляцiйних втрат грунту не перевищувала прийнятого граничного рiвня). Можна також вважати результат проектування задовiльним, якщо таке зменшення втрат грунту досягається з додатковим включенням у розрахунки втрат ГЗ ролi с.‑г. культур i «звичайної», «традицiйної» технологiї, не ускладненої спецiальними грунтозахисними заходами, тим паче проблематичними напрямами, ще не вповнi дослiдженими i не освоєними виробництвом (на зразок «нульового обробiтку”, «прямого посіву» тощо). Якщо i за цiєї умови бажане зниження втрат не досягається, слiд обумовити переведення дiлянки у склад квазiприродних кормових угiдь iз обов'язковим виконанням пасовищної модифiкацiї ГЗ‑М упорядкування АЛ.

ГЗ‑М заходи постiйної дiї (ЗПД) є єдино можливим засобом створення ГЗ‑М просторової структури АЛ та її закрiплення. Постiйна, цiлорiчна й багаторiчна дiя цих заходiв принципово вiдрiзняє їх вiд технологiчних заходiв, дiя яких скороминуща в часi (виняток - постiйний рослинний покрив «природних» кормових угiдь). Функцiонально найважливiшими для АЛ (обов'язковими елементами мiнiмiзованої структури) є такi групи ЗПД:

а)      протиерозiйні  вздовжсхиловi (концентрованi) ланки стоковiдвiдної iнфраструктури АЛ. Цi ланки пiдроздiляють схил на сектори, кожний з яких перетворюють на схиловий блок контурно-смугових робочих дiлянок (РД), орних чи пасовищних.

б)      полезахиснi смуги (ПЗС), які, крiм своєї головної полезахисної (i протидефляцiйної) ролі, виконують не менш важливу ландшафтно-органiзацiйну, ландшафтно-структурну функцiю по закрiпленню меж смугових виробничих РД (на схилах - поперечносхилових безпечно стоковiдвiдних меж контурно-смугових РД) i тим уможливлюють неухильне додержання потрiбного напряму агротехнiчних операцiй. ЗПД цих названих двох груп формують первинну просторову структуру АЛ. Саме її слiд запроектувати i реалiзувати безпомилково, щоб вона, по-перше, прослужила без значних змiн тривалий час (принаймнi термiн життя ПЗС, у тому числi i пiсля можливого їхнього порослевого вiдновлення), по-друге, була придатна для вписування в неї навiть без спецiального проектування систем елементiв вторинної просторової структури. Це ЗПД третьої найважливiшої групи, яку складають:

в)      стоковiдвiднi гiдротехнiчнi землянi споруди. Разом iз контурним стоковiдвiдним орним нанорельєфом усiєї поверхнi вони складають польову (повсюдну, розосереджену) ланку стоковiдвiдної iнфраструктури АЛ. Через неї, приблизно вiд середини контурно-смугової РД до вздовжсхилових ланок, уповiльнено, без ерозiї, з максимальним поглинанням грунтом вiдводиться вода, яка не змогла бути засвоєна грунтом там, де опади надiйшли на поверхню грунту.