Лекція 6. «Етапи практичного ескізного проектування ґрунтозахисно-меліоративної просторової структури аґроландшафту»

3. Розподіл схилових земель на вздовжсхиловi сектори i протиерозiйне оснащення стоковiдвiдної iнфраструктури АЛ

На третьому етапі здійснюють пiдроздiлення схилових земель на вздовжсхиловi сектори i проектування протиерозiйного оснащення вздовжсхилових ланок стоковiдвiдної iнфраструктури АЛ.

Цей етап охоплює обидвi схиловi мiкрозони Б i В i може виконуватися одночасно з другим етапом, бо його результати кориснi для уточнення меж власне плакорного пiдтипу мiсцевостi (мiкрозони А) i проектування водозатримного вала-дороги вздовж цiєї межi.

В реалiзацiї проектiв агроландшафтної реорганiзацiї виконання цiєї частини проекту теж має передувати всьому iншому обладнанню схилових земель, з тим, щоб видiленi i протиерозiйно облаштованi на вiдведення стоку контурно-смуговi РД «пiдключалися» до вздовжсхилових ланок уже готової (або хоча б попередньо обладнаної) стоковiдвiдної iнфраструктури АЛ. Iнакше можливе прискорене руйнування цих ланок, утворення в них промивин. Найпоширенiшi вздовжсхиловi рубежi - улоговини стоку - слiд визначити на топопланах i в натурi негайно увести їх у землевпорядний обiг, провести на них хоча би початкове протиерозiйне облаштування (зарiвнювання тальвегових розмивiв, вирiвнювання притальвегових смуг землi i iнтенсивне їх залуження), пiсля чого постiйно, неухильно i суворо  контролювати   їхню   цiлiсність, дотримуючись поперечносхилового напряму обробiтку грунту i iнших агротехнiчних операцiй на мiжулоговинних просторах у рамках сучасної «органiзацiї територiї». Звiсна рiч, цей «доагроландшафтний» захiд має риси сурогату справжньої агроландшафтної реорганiзацiї, але вiн не може дискредитувати майбутню реорганiзацiю, навпаки, є пiдготовчим до неї.

Подiл схилових земель на вздовжсхиловi сектори здiйснюється для того, щоб перетворити цi сектори на схиловi блоки контурно-смугових РД, а вздовжсхиловi рубежi, що розмежовують цi сектори (вiд'ємнi форми вздовжсхилового розчленування поверхнi) - на вздовжсхиловi ланки стоковiдвiдної iнфраструктури АЛ. До таких рубежiв належать стабiлiзованi i виположенi яри i ярки, i найбiльш масовi елементи вздовжсхилового розчленування - улоговини стоку рiзноманiтної морфологiї i рiзного ступеня вираженостi.

Спроби органiзувати територiю на вiдведення з улоговин стоку, що вже зосередився в них, неперспективнi. Тому всi улоговини мають виконувати одноманiтну функцiю - збирання i вiдведення стоку з довколишнiх угiдь. Для цього їх слiд надiйно закрiпити, провівши певні  гiдрологiчні розрахунки, не до схилiв улоговин, а до нової стоковiдвiдної структури угiдь. Проте цiлком можливий i емпiрично-практичний шлях поступового досягнення надiйного захисту улоговин стоку. Етапи цього досягнення такi:

1. Рекультивацiйне засипання тальвегових розмивiв, вирiвнювання притальвегових смуг i iнтенсивне їх залуження з великою нормою висiву i з внесенням добрив, а можливо, i з поливом. Ретельний догляд за створеним травостоєм.

2. У випадку змиву i розмиву нерозорюваних схилiв улоговини (цi схили будуть перетинатися з ерозiйно безпечним ухилом стоковiдвiдними спорудами) - залуження також i цих схилiв.

3. Побудова каскадiв малих протиерозiйних ставкiв (починаючи з мiлководного лиману перед водозатримним валом на межi з мiкрозоною А), щоб замiсть швидкого проходження стоку будь-якої iнтенсивностi вздовж улоговини безпечне перетiкання води iз ставка в ставок спостерiгалося би тiльки пiсля їхнього виповнення.

4. Залiснення штучним або природним шляхом.

Доречно зазначити, що саме вздовжсхиловi ланки стоковiдвiдної iнфраструктури є мiсцями розташування окремих елементiв системи польових дорiг, якi мають забезпечувати доступ до кожної РД з  її флангiв.

Якщо на схилi є цiннi антропогеннi рубежi, наприклад, дороги з твердим покриттям, уздовж них слiд теж створити вздовжсхиловi ланки стоковiдвiдної iнфраструктури.

Оскiльки збiльшення кiлькостi улоговин  та мiкроулоговин у нижнiх частинах схилу є характерною закономiрнiстю його геоморфологiї, розгалуження вздовжсхилових секторiв у напрямi згори вниз, із вiдповiдним скороченням ширини кожного з них, теж є закономiрнiстю побудови ГЗ‑М просторової структури АЛ в орному ареалi АЛ.

Якщо ширина «субсекторiв» мiж улоговинами i мiкроулоговинами менша, нiж допустима ефективна довжина гонiв агрегатiв, це є однiєю з ознак схилового пасовищного пiдтипу мiсцевостi з постiйним залуженням (що, не виключає необхiдностi протиерозiйного облаштування цих улоговин).

Коли поперексхилова ширина вздовжсхилового сектора складає 700-1000 м, це вiдповiдає такiй же довжинi контурно-смугових РД (теж у поперексхиловому напрямi). Довжина лiнiй вiдведення стоку в таких РД в оптимальному випадку складає вiдповiдно 350-500 м. Такi величини можна вважати гранично допустимими. Якщо ж вiдстань мiж природними або антропогенними вздовжсхиловими рубежами бiльша, площу мiж ними слiд подiлити на два (дуже рiдко на три) вздовжсхиловi сектори, шляхом влаштування штучного вздовжсхилового рубежа типу залуженого водотоку. Його слiд приурочити до тiєї поздовжньої смуги схилу, де рисунок горизонталей рельєфу сприяє деякiй концентрацiї стоку. Це обумовлено тим, що оптимальним для стоковiдвiдного контурно-смугового структурування вздовжсхилового сектора є поперечноопуклий профiль схилу в його межах. За цiєї умови стоковiдвiднi рубежi матимуть меншу кривизну, нiж горизонталi рельєфу. Це оптимiзує конфiгурацiю РД, а iнодi навiть наближає їхнi межi до прямолiнiйних. Таким чином, пiдроздiлення схилу без чiтких вздовжсхилових рубежiв на вздовжсхиловi сектори вимагає включення в кожний сектор розсiючого фрагмента схилу i розмежування секторiв вздовж збираючих фрагментiв схилу.