Тема 7. «Еколого-економічна ефективність агроландшафтної реорганізації земель»

3. Оцінка еколого-економічної ефективності заходів постійної дії і технологічного блоку агроландшафту за відверненими втратами гумусу

Для забезпечення сталого функціонування сільськогосподарського землекористування на досліджуваній території пропонується комплекс таких протиерозійних заходів:

1) організаційно-господарські: контурна організація території, залуження еродованих схилів;

2) агротехнічні заходи (глибокий плоскорізний обробіток, щілювання схилів);

3) лучно-меліоративні (поверхневе поліпшення природних кормових угідь);

4) гідротехнічні (наорні вали);

5) агролісомеліоративні (полезахисні та стокорегулюючі лісосмуги, заліснення деградованих земель).

При розробці моделі протиерозійного захисту (МПЗ) необхідно вирішити, як мінімум, дві задачі:

1) забезпечити надійний захист ґрунтового покриву від ерозії, що створює необхідні умови для відтворення його родючості;

2) передбачити швидку і високу окупність витрачених на ґрунтоохоронні заходи коштів. Це означає, що для виконання принципу достатності протиерозійного захисту потрібно зробити тільки все необхідне і нічого зайвого. 

У контексті економіки природокористування модель протиерозійних заходів можна розглядати як певним чином організовану еколого-економічну систему, що функціонує з метою раціонального природокористування та оптимального й продуктивного розвитку аграрного виробництва на ерозійно небезпечних землях за рахунок мінімізації впливу несприятливих умов навколишнього природного середовища на створюваний еколого-економічний ефект за визначений проміжок часу. Відмінною особливістю оцінки доцільності реалізації МПЗ є необхідність урахування їх впливу на навколишнє природне середовище (НПС), тобто поєднання економічних й екологічних інтересів. Проте проблема визначення екологічних збитків від реалізації МПЗ є надзвичайно складною та досі не вирішеною через неможливість їхнього визначення у вартісній формі, оскільки тут діє екологічний принцип неповноти інформації.

Ефективна система сільськогосподарського землекористування потребує комплексного еколого-економічного підходу до землі як ресурсу та головного засобу виробництва. Результативні показники варті уваги лише за умови поліпшення агроекологічного стану ґрунту, оскільки екологічний напрям землекористування повинен мати пріоритет перед економічним у господарській діяльності на землі, а прибутковість розглядається як похідна від родючості та агроекологічного стану ґрунту.

Ефективність протиерозійних заходів обчислюють, як сумарний розрахунковий еколого-економічний ефект від впровадження всього проектного комплексу за формулою:

Eп = Eoг + Ea + Eл + Eг,

де Eп- новий госпрозрахунковий ефект від впровадження комплексу протиерозійних заходів, грн;

Eoг- ефект від впровадження організаційно-господарських заходів, грн;

Ea- ефект від впровадження агротехнічних заходів, грн;

Eл- ефект від впровадження лісомеліоративних заходів, грн;

Eг- ефект від впровадження гідротехнічних заходів, грн.

Показник комплексної оцінки - строк окупності проектних заходів - обчислюють як відношення капіталовкладень і сумарного прибутку від пяти груп заходів, і він не повинен перевищувати існуючих для агрокомплексу нормативів:

Oк = ∑к : ∑en                                          

де Oк- строк окупності, років;

∑к- сума капіталовкладень на проектні заходи, грн;

∑en- сумарний прибуток (еколого-економічний) від впровадження запроектованих заходів, грн.

Наприклад, враховуючи загальні обсяги і витрати на впровадження комплексу протиерозійних заходів на території ТОВ «Хмелівка-Агро» Тетіївського району та параметри підвищення продуктивності земель району з врахуванням меліоративного впливу ґрунтоохоронних заходів,  показник комплексної оцінки (строк окупності) проектних заходів складає:

Oк = 1156,971: 271,922 = 4,25 роки.

Додаткова еколого-економічна ефективність запроектованих заходів визначається за відверненими втратами ґрунту та гумусу. Розрахунки потенційного змиву ґрунту на досліджуваній території з врахуванням ґрунтозахисної ефективності запропонованих сівозмін і агротехнічних заходів свідчать, що проведення щілювання на схилових землях на глибину до 60 см за схемою (1+5) м або глибокого безвідвального основного обробітку дозволить зменшити потенційні втрати ґрунту від ерозії на земельних масивах I-2, YI-2 та YII-2 до 1,1-1,6 т/га, а на земельному масиві II-2 – до 2,5 т/га при нормі ерозії Р=0,1% від 41 см=4,1 т/га.

Отже, попереджені (відвернені) втрати ґрунту на досліджуваній території з врахуванням ґрунтозахисної ефективності сівозмін і агротехнічних заходів складуть в середньому 14,92 т/га.

Вміст гумусу в повнопрофільних ґрунтах на території Тетіївського району за даними УНДІ ім. О.Н.Соколовського і Укрземпроекту складає 3,6%. Зменшення вмісту гумусу в слабозмитих ґрунтах за класифікацією М.М.Заславського (1984) складає 10-20%, в середньозмитих -20-50% порівняно до незмитого ґрунту.

Враховуючи це, попереджені (відвернені)  втрати гумусу внаслідок впровадження комплексу протиерозійних заходів на території досліджуваного господарства прогнозуються на рівні (14,92т/га·3,00%/100%) 0,45т/га, а їх вартість становитиме (0,45т/га·234 у.о./т) 105,30 у.о./га.