Тема 15. Управління проектами в органічному аграрному виробництві.

1. Значення відновлюваної сировини і біоенергії для стійкого розвитку.

До розвитку сучасної промисловості рослини і тварини були джерелами житєво необхідного задоволення потреб людей у продуктах харчування, енергії, служили сировиною для виготовлення одягу і житла, використовувалися в косметичних, лікувальних і інших цілях. З освоєнням дешевих викопних енергоносіїв (вугілля, нафта і газ) і розвитком промисловості, особливо нафтохімічної, олеохімічної й фармацевтичної, значення поновлюваної рослинної сировини для цих цілей зменшилася. У регіонах світу з високорозвиненою промисловістю розвиток сільського господарства усе більше і більше концентрувався на виробництві кормів і харчових продуктів. На тлі істотних негативних економічних і екологічних наслідків у цих країнах створилися значні надлишки продуктів харчування, тому що кількість первинної енергії, яку може споживати доросла людина за рік у формі поживних речовин має свої межі (близько 4000 Мдж),. Інтенсивна експлуатація не відновлюваних джерел енергії, як первинних енергоносіїв і вихідної сировини для хімічної промисловості дозволила створити високий життєвий рівень людей у високорозвинених країнах, але разом з цим породила багато проблем для людства. Тому вже з 70-х років увага громадськості й урядів була зосереджена на необхідності стійкого розвитку, «при якому задовольняються потреби в даний час, без ризику, що майбутні покоління не зможуть задовольнити своїх потреб», як відзначалося в доповіді ООН («Brundland-Report: Our Common Future») у 1987 р. Корисні копалини, на утворення яких потрібні були мільйони років, з початку індустріальної революції 200 років тому витрачаються в наростаючих обсягах! Так, наприклад, у Німеччині на душу населення в 1999 році витрачалося 174000 Мдж первинної технічної енергії (електрика, тепло, паливо, сировина для хімічної і технічної промисловості), у той час, як у Китаї ці показники склали тільки 36900, а в Африці – 26500 Мдж. 17% населення світу у високорозвинених країнах споживають більше половини кінцевих енергетичних ресурсів. Якби все населення світу використовувало стільки первинної енергії, як, наприклад, у Німеччині, то світове споживання енергії було б у три рази більше, а якщо як у США – то в шість разів. Це у короткий термін привело б до повного вичерпання розвіданих запасів нафти, вугілля і газу.

При видобутку вугілля, газу і нафти, їхній переробці і використанні значною мірою забруднюється навколишнє середовище (повітря, вода і земля). Тому в останні роки усе більше і більше звертають увагу на відновлювану сировину,  використання якої дає ряд позитивних економічних і екологічних показників.

Під відновлюваною сировиною варто розуміти всі продукти рослинного і тваринного походження, що використовуються не тільки з метою виробництва продовольства для людей і кормів для тварин, але і для створення засобів виробництва, індустріальних споживчих товарів і енергії.

Багато культурних рослин можна використовувати як для кормових і продовольчих цілей, так і для виробництва поновлюваної сировини (Non-Food-Products). Обидва напрямки можуть конкурувати один з одним. Деякі культури використовуються тільки для виробництва поновлюваної сировини. Культурою для виробництва поновлюваної сировини прийнято називати ту, основний продукт якої (більше, ніж 50% знову створеної вартості) використовується для цього. При різному напрямку використання біологічної маси розрізняють рослини для виробництва поновлюваної сировини, що використовується для технічних («non-food») цілей і для одержання енергоносіїв.