Лекція 10. Методи вимірювання параметрів водного середовища (2год)

4. Методи і методика відбору проб стічних вод.

Відбір проб стічних вод регламентується КНД 211.1.0.009-94 “Гідросфера. Відбір проб для визначення складу та властивостей стічних і технологічних вод” (1995);, ДСТУ ISO 5667-2-2003 “Якість води. Відбирання проб. Частина 2. Настанови щодо методів відбирання проб”; ДСТУ ISO 5667-3-2001 “Якість води. Відбирання проб. Частина 3. Настанови щодо зберігання та поводження з пробами”; ДСТУ ISO 5667-10- 2005 “Якість води. Відбирання проб. Частина 10. Настанови щодо відбирання проб стічних вод”.

Відібрана проба повинна, з найбільш можливою повнотою, репрезентувати показники складу та властивостей об'єкту контролю на даний момент або за певний інтервал часу. Способи відбору та зберігання проб мають забезпечити сталість складу та властивостей об'єкту контролю в інтервалі часу між відбором проб та їхнім аналізом. Програма відбору проб (види проб, місця відбору, періодичність, способи відбору, перелік показників, що контролюються та ін.) визначається поставленою метою.

Систематичний відбір проб з метою контролю скидів стічних вод проводиться водокористувачем. Вибірковий або контрольний відбір проб застосовують для забезпечення контролю діяльності водокористувачів. Такий відбір проб здійснюють підрозділи аналітичного контролю органів Мінекобезпеки України на місцях. Проби поділяються на разові та об'єднані (усереднені). Разові проби використовують місцеві органи Мінекобезпеки України під час контролю складу стічних вод та впливу скидання стічних вод на водні об'єкти з метою встановлення можливого забруднення і ступеню забрудненості об'єкту контролю. Таке призначення разових проб відповідає міжнародному стандартові ДСТУ ISO 5667-2:2003.

Разова проба характеризує склад та властивості води у даному місці на момент відбору, її отримують однократним відбором усього, необхідного для аналізу, об'єму води в заданій точці місця відбору. Об'єднана (усереднена) проба має характеризувати склад та властивості води з урахуванням неоднорідності її кількісних та якісних характеристик у часі, просторі. Об'єднану пробу отримують злиттям декількох разових проб, що були відібрані одночасно в заданих місцях, або одержують об'єднанням разових проб, що взяті в одному місці через задані інтервали часу,

Місця відбору проб визначають, базуючись на схемі розташування та взаємодії об'єктів контролю з урахуванням їхніх особливостей та мети контролю. Вода у місці відбору проб повинна добре перемішуватись. Якщо це не виконується, то відбирають проби у різних по глибині місцях з відповідним усередненням за об'ємом. Місця відбору проб окремих потоків мають бути розташовані перед ділянками їхнього змішування, поза зонами можливого впливу підпору.

Проби суміші вод різних потоків слід відбирати у місцях їхнього повного змішування, які визначаються розрахунком або експериментально. Місця відбору проб повинні мати пристрої та стаціонарне обладнання для отримання проби води. Місця відбору проб для стічних вод, що скидаються у водні об'єкти, мають бути обладнані водокористувачами засобами реєстрації вимірювання витрат. Бажано мати автоматичні пробовідбірні пристрої та засоби вимірювання витрат.

Час та частоту відбору проб встановлюють у відповідності з метою контролю, з урахуванням особливостей об'єктів контролю, на основі наявних або спеціально одержаних даних щодо неоднорідності складу та властивостей вод об'єкту контролю. Відбір проб водокористувачем повинен здійснюватись з частотою, що дозволяє контролювати неоднорідність складу або властивостей вод у прийнятих межах з прийнятою ймовірністю. Частоту відбору зменшують до одного разу за період контролю, якщо значення показників складу та властивостей вод у заданому місці відбору стабільні за часом та не виходять за встановлені або нормативні значення припустимих розбіжностей величин показників.

Якщо значення показника, або групи показників, вийшли за межі встановлених припустимих розходжень, для з'ясування причин розходжень частоту відбору підвищують. У період очікуваних або наявних змін складу і властивостей вод об'єкту контролю, що сталися у результаті аварії, повені, ремонту і т.п., проби відбирають у 2-3 рази частіше, ніж звичайно, з відповідним коригуванням частоти відбору, після стабілізації значень показників, що контролюються. Час та частоту відбору проб у місцях систематичного відбору періодично коригують з урахуванням одержаних результатів, а також даних, щодо можливих або наявних змін в об'єктах контролю.

Обладнання для відбору проб вручну, або автоматично, має відповідати вимогам ДСТУ ISO 5667-2:2003. Матеріал пробовідбірного обладнання, що контактує з пробою, не повинен змінювати її склад або властивості. Стаціонарне обладнання пробовідбірних комунікацій у місцях відбору має бути проточним постійної дії без запірної арматури або має бути передбачена можливість його очищення від накопичених домішок. При високій частоті відбору проб застосовують автоматичні пробовідбірники для отримання об'єднаної (усередненої) проби. Об'єм проби при ручному відборі має бути в три рази більшим за об'єм, необхідний для одного визначення усіх показників. При заповненні посуду пробою слід запобігати сильному переміщуванню, розриву струменя або захоплення повітря пробою.

Відбір проб для визначення завислих речовин, нафтопродуктів, показників БСК та ХСК слід проводити в окремий посуд одноразовим наповнюванням без переливу. Відбір проб стоячих вод, або з відкритих випусків над поверхнею скидання, проводять за допомогою пристосувань для дистанційного відбору, у т.ч. ручного типу. Особливості відбору проб для визначення конкретних показників надані у відповідних методиках визначення складу та властивостей вод.

Посуд для відбору та зберігання проб, а також засоби його герметизації, не повинні призводити до змін складу або властивостей проб. Завданням відбору, зберігання та транспортування проб задовольняє посуд, виготовлений з хімічно стійких матеріалів. Посуд для відбору, зберігання, а також транспортування проб повинен мати маркіровку, що не змивається. На відібрану пробу (проби) складається супровідний документ (акт, паспорт), в якому має бути наведена така інформація:

- номер посудини (проби);

- назва проби, мета відбору;

- вид проби (разова або об'єднана) із зазначенням способу усереднення;

- спосіб відбору;

- пункт та місце відбору;

- дані про обробку проби (фільтрування, відстоювання, консервування тощо);

- дата, час та відомості про особу (осіб), яка відбирала пробу.

Дозволяється вносити в паспорт проби додаткові відомості, що роз'яснюють та уточнюють попередні, у тому числі:

- витрата води у місці відбору на момент відбору;

- показники складу та властивостей, що визначені на місці або у точці відбору;

- органолептичні показники та інше.

Зберігання проб припустиме лише в разі неможливості проведення аналізу відразу після відбору. При цьому необхідно враховувати можливі зміни у складі та властивостях проби.

Для збільшення строку зберігання проби, її консервують, з урахуванням таких вимог:

- консерванти даного компоненту або групи компонентів не мають перешкоджати визначенню інших показників;

- метод консервування проби має бути узгоджений з методикою визначення відповідних показників;

- конкретні засоби консервування та строки зберігання проби приймають у відповідності з методиками виконання вимірювань.

Посуд з пробами, призначений для транспортування, має бути упакований у тару, що забезпечує його непошкодженість. Проби транспортують з додержанням необхідних заходів безпеки будь-яким видом транспорту, що забезпечує їхню непошкодженість та своєчасну доставку.

Контроль складу і властивостей стічних вод проводиться з метою визначення відповідності їх складу і властивостей вимогам, встановленим при скиданні вод у водні об'єкти чи системи каналізації. Контроль технологічних вод проводиться з метою визначення відповідності їх складу і властивостей вимогам, встановленим регламентом експлуатації систем зворотного або послідовного водопостачання. З метою перевірки ефективності роботи очисних споруд проводиться контроль складу і властивостей стічних вод на різних ступенях очистки.

Для оцінки впливу скидання стічних вод на стан природних вод проводиться контроль складу і властивостей вод у водних об'єктах, що приймають стічні води. Скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови дотримання нормативів гранично допустимих концентрацій речовин у воді водних об'єктів. Контроль складу і властивостей вод поділяється на державний та відомчий.

Державний контроль здійснюється місцевими органами Державної екологічної інспекції Мінекобезпеки України, на яку згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 12 листопада 1993 р. № 925 покладено здійснення державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів.

Відомчий контроль здійснюється службами охорони навколишнього природного середовища підприємств-водокористувачів (далі водокористувачі). У разі відсутності такої служби на підприємстві, відомчий контроль може здійснювати інша спеціалізована організація, яка має відповідний дозвіл місцевого органу Мінекобезпеки України Місцеві органи Державної екологічної інспекції проводять вибірковий контроль складу та властивостей стічних вод та вод водотоків і водойм з метою встановлення достовірності відомчого контролю.

Водокористувачі здійснюють контроль:

- складу і властивостей стічних вод і їх відповідності визначеним нормам скидання;

- складу і властивостей стічних вод на окремих ланках технологічної схеми очистки і використання вод і їх відповідності технологічним регламентам;

- складу і властивостей вод водного об'єкту, до якого скидаються стічні води, і дотримання нормативів якості вод водних об'єктів згідно з встановленим видом водокористування.

Перелік показників складу і властивостей вод, що контролюються, визначається водокористувачем за додатком А згідно з дозволом на спеціальне водокористування і нормативами гранично допустимого скидання забруднюючих речовин з урахуванням особливостей технології виробництва.

В разі стабільності складу і властивостей стічних вод водокористувач має право виконувати контроль за скороченою програмою, включаючи у перелік показників, що контролюються, тільки найбільш характерні для певного виробництва. Стабільність складу і властивостей стічних вод та перелік показників, що включаються до скороченої програми контролю, визначаються водокористувачем чи на його замову компетентною організацією на підставі аналізу результатів вимірювань достатньо представницького ряду на протязі року.

Перелік показників, що контролюються, місця і частота відбору проб поверхневих та стічних вод узгоджуються місцевими органами Мінекобезпеки України за пропозиціями водокористувачів. У разі зміни сировини, технологічного процесу та в інших випадках, що ведуть до зміни складу і властивостей стічних вод, перелік показників, що контролюються, піддягає відповідному уточненню водокористувачем і додатковому узгодженню місцевими органами Мінекобезпеки України.

На водних об'єктах і в системах водовідведення водокористувачами повинні бути обладнані місця для відбору проб води, в тому числі і за територією підприємства, доступні для працівників контролюючих органів. Для кожного забруднюючого інгредієнта, що є у водах, водокористувач повинен мати методики виконання вимірювань, що враховують специфіку конкретних вод з описом процедури підготовки проб для аналізу.

Галузь розповсюдження методик повинна охоплювати весь діапазон вимірювання концентрацій компоненту, що аналізується. З метою підвищення ефективності відомчого контролю стічних та технологічних вод рекомендується впровадження автоматизованих пристроїв вимірювання та об'єднання їх в автоматизовані системи, що дозволяють здійснювати централізований контроль та керування скиданням вод. Результати вимірювань заносяться до журналів, на машинограми чи інші носії інформації.

Водокористувачі подають дані про склад і властивості стічних вод та води водних об'єктів до місцевих органів Мінекобезпеки України за формами і в терміни, визначені Міністерством статистики України. Місцеві органи Мінекобезпеки України здійснюють оцінку достовірності інформації, що подається водокористувачами. Згідно з чинним законодавством водокористувач несе відповідальність за повноту і достовірність інформації про склад і обсяг стічних вод, а також про вплив скидання вод на стан водного об'єкту, в який скидаються стічні води.