Тема 1. Загальні положення енергозбереження. Нормування витрат теплової та електричної енергії

3. Загальні питання нормування питомих витрат теплової та електричної енергії.

Нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) у суспільному виробництві України здійснюється відповідно до Закону України «Про енергозбереження» та постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві» і проводиться на всіх рівнях управління суспільним виробництвом відповідно до Основних положень з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві.

Нормування питомих витрат ПЕР у суспільному виробництві здійснюється з метою раціонального використання та економії паливно-енергетичних ресурсів і є основою для запровадження економічних механізмів стимулювання енергозбереження та застосування економічних санкцій за їх нераціональне використання.

Нормування питомих витрат ПЕР не передбачає втручання держави у господарську діяльність підприємств, пов’язану з обмеженням обсягів споживання ПЕР або обсягів виробленої продукції. Воно є інструментом усунення нераціонального використання ПЕР, викликаного безгосподарністю та застосуванням застарілих технологій. Основними важелями застосування цього механізму є матеріальне заохочення економії ПЕР та фінансова відповідальність за їх нераціональне використання.

Основою для запровадження економічних механізмів стимулювання енергозбереження є прогресивні показники норм питомих витрат ПЕР. Воно здійснюється відповідно до Положення про матеріальне стимулювання колективів і окремих працівників підприємств, організацій та установ за економію паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затвердженого спільним наказом Держкоменергозбереження та Мінекономіки. Підставою для застосування економічних санкцій та адміністративних штрафів є недотримання вимог щодо встановлення норм питомих витрат ПЕР або перевищення показників міжгалузевих та регіональних норм питомих витрат.

Нормування витрат ПЕР – це встановлення планової об’єктивно необхідної величини їх споживання на одиницю виробленої продукції, виконаних робіт або наданих послуг встановленої якості (далі – продукція).

Основним завданням нормування є встановлення об’єктивних планових показників енергоємності продукції, посилення збалансованості та достовірності прогнозів, а також виявлення резервів та стимулювання ефективного використання енергоресурсів у суспільному виробництві.

Неекономне споживання – це перевитрати ПЕР понад встановленої норми їх питомих витрат.

До марнотратних (неефективних) відносяться витрати ПЕР, зумовлені недотриманням вимог державних стандартів, режимних та технологічних карт, затвердженої проектної документації на енергопостачання, а також на споруди в частині погіршення їх теплоізолювальних властивостей в опалювальний сезон, паспортів на діюче обладнання, в тому числі систематичне, без виробничої потреби, використання палива, недовантаження або використання на холостому ходу силових трансформаторів, електродвигунів, електропечей та іншого паливного та енергетичного обладнання і машин, не обумовлене вимогами надійності і технічної або екологічної безпеки.

Нормуванню підлягають всі витрати ПЕР на основні та допоміжні виробничі процеси, включаючи неминучі втрати енергії, незалежно від обсягів споживання цих ресурсів та джерел енергопостачання.

Норма питомої витрати ПЕР – це погоджений уповноваженим на те Кабінетом Міністрів України органом виконавчої влади і затверджений керівником підприємства показник їх використання на одиницю виробленої продукції, виконаних робіт або наданих послуг встановленої якості, орієнтований на прогресивне виробництво. Норми визначаються, як правило, на натуральну одиницю кожного з видів продукції підприємства або на окремі стадії її виробництва.

На рівні підприємств норми питомих витрат ПЕР повинні встановлюватися як наскрізні показники з урахуванням особливостей виробництва.

Наскрізна норма питомих витрат – це показник витрат даного виду енергоресурсу на одиницю продукції протягом певного технологічного циклу виробництва в основних і допоміжних службах підприємства.

До продукції, на яку визначаються норми питомих витрат, відносяться:

• основна продукція підприємства, товари народного споживання;
• похідні енергоносії, самостійно вироблені підприємством і відпущені стороннім споживачам (теплова енергія, кисень, стиснене повітря, вода, холод тощо);
• напівфабрикати, роботи і послуги для сторонніх споживачів.

Нормування витрат ПЕР на комунально-побутові потреби, будівництво та капітальний ремонт будівель та споруд, пусконалагоджувальні та дослідні роботи тощо, якщо вони мають допоміжний характер стосовно виробництва основної продукції, враховуються окремо.

Норми питомих витрат ПЕР повинні:

• розроблятися на єдиній методичній основі;
• враховувати конкретні умови, технологію та організацію виробництва, досягнення науки і техніки та бути орієнтованими на прогресивні показники енерговикористання;
• ґрунтуватись на планах організаційно-технічних заходів, направлених на підвищення ефективності використання ПЕР;
• систематично переглядатися з урахуванням досягнутих показників ефективності використання ПЕР та об’єктивних змін умов виробництва;
• враховувати результати енергетичних обстежень:
• сприяти мобілізації резервів економії ПЕР у суспільному виробництві;
• ураховувати нормативні енергетичні характеристики, які відображають комплекс техніко-економічних показників роботи обладнання, визначених на основі даних заводу-виробника, або випробувань при оптимальних режимах роботи з урахуванням ступенів його старіння, параметрів та зовнішніх факторів.

Положення поширюється на всі підприємства та організації незалежно від форми власності з сумарним річним споживанням понад 1000 тон умовного палива (т у.п.).