Тема 1. Будівництво і архітектура найдавніших часів

1.6 Залізна доба

VІ період – це залізна доба – 900…700рр. до н.е. порівняно з бронзовою невеликої тривалості. Розвивається самостійне плавлення заліза в Європі, Азії. Бронзові знаряддя праці більш довговічні ніж зализні, для виробництва бронзи не потрібна така висока температура як для заліза, залізо поступається бронзі в твердості та корозійній стійкості. Тому вважають, що перехід від бронзи до заліза пов'язаний з вичерпанням покладів олова та міді, необхідних для виготовлення бронзи. 

Залізні руди зустрічаються вприроді частіше ніж олово і мідь. Значно підвищились механічні характеристики виробів з заліза, розширився асортимент знарядь праці, що створило нові можливості для розвитку господарства, будівництва та підвищення продуктивності праці.

Рис.14 - Кромлех в Алушті, Крим.

Головним завданням архітектури в будівництві є організація просторового середовища для проживання та діяльності людини, яка здійснюється за допомогою будівельних конструкцій. У процеси історичного розвитку соціальні та ідеологічні функції архітектури по-різному втілюються в життя за допомогою будівельних конструкцій та технічних засобів. 

Архітектура – мистецтво створення споруд, які формують просторове середовище для життя и діяльності людини та сукупність характерних ознак будівель и споруд певного історичного періоду, регіону або стилю. Архітектура створює матеріально - практичні цінності, які мають виконувати певні функції. Будівлі та споруди можуть нести художний образ тому до сфери мистецтва включають художню архітектуру як особливий вид духовної дійсності.

Взаємний зв'язок конструкцій та архітектурно-художний образ – найважливіша проблема розвитку архітектури. Конструкція - елемент архітектурного твору, коли вона використовується у відповідності до конкретних функціональних та естетичних завдань. Пропорційне, об’ємно - просторове та пластичне вираження конструктивної форми складає особливість тектоніки будівель та споруд – одного з важливіших засобів архітектурної композиції. 

Тектоніка – конструктивно-просторова структура будівлі, зумовлена організацією її форми, поєднаною з особливостями конструктивної основи – параметрами, геометричними та фізичними особливостями, роботою і співвідношенням несучих и огороджувальних конструкцій, використанням матеріалів. Тектоніка - фізична структура будівлі , взаємний зв'язок несучих та огороджувальних конструкцій, які визначаються принципами сприйняття і передачі навантажень для забезпечення міцності, стійкості та жорсткості завершеної споруди.

Тектонічність – відповідальність архітектурної форми будівлі закономірностям будівельних матеріалів і конструкцій. 

Архітектоніка – основний принцип будови архітектурної форми, як абстрактної системи, взаємозв’язок и співвідношення елементів композиції.