Тема 4. Історія архітектури та будівництва Стародавньої Греції.

4.2 Історичні умови

4.2.3 Класичний період (V- три чверті ІV ст. до н.е.).

Класичний період – доба найвищого розвитку давньогрецького суспільства і культури. Він поділяється на три етапи: рання класика (друга половина V ст до н.е.), класика висока (перша половина V ст до н.е.), пізня класика (три чверті ІV ст до н.е.).

Етап ранньої класики ознаменований появою архітектурних споруд в різних містах Греції. Збудовано багато храмів з чудовими скульптурними прикрасами. Храми виконували функцію не тільки культових будівель, вони втілювали в собі ідеї громадськості та патріотизму, відтворили силу і міць грецького полісу (храми на острові Егіна, в Олімпії, Дельфах і в Афінах). Зберігся храм Гери ІІ в Посейдоні (468 р. до н.е.) – доричний периптер на триступінчатому стереобаті з розмірами 24,3 х 60м , рис.4.8.

Рис. 4.8. Храм Гери ІІ в Посейдоні. План храму.

В 447 році до н.е. в період високої класики, після закінчення грекоперсидських війн, розпочалися роботи по відновленню і реконструкції центрального комплексу стародавньої грецької архітектури – Афінського акрополя під керівництвом скульптора Фідія. Скеля Афінського акрополя має зрізану верхівку довжиною 300м і найбільшою шириною 130м, що підвищується над містом на 80м. В VII - VI ст. до н.е. на Акрополі, який був центром міста, побудували значні храми але вони не складали цілісного ансамблю.

Новий комплекс Афінського Акрополя (рис.4.9) асиметричний, проте в основі єдина художня ідея. Асиметрію мали скелі, різна висота окремих її частин та на окремих ділянках раніше збудованих храмових споруд. В основі гармонійність окремих споруд. Пропілеї (вхідні ворота) збудовані в 437…32рр. до н.е. архітектором Мнесиклом, виконували функцію громадської будівлі. Рис. 4.10.

Рис. 4.9. Афінський акрополь.

Окрім західного і прилеглого до нього східного портика до складу пропілей входили бокові крила. Ліве, північне - пінакотека - слугувало для зібрань творів живопису, а в правому, південному приміщенні зберігались рукописи (бібліотека). Асиметричну композицію, урівноважує невеликий храм Ніки Аптерос.

Рис.4.10. Пропілеї Афінського акрополя, м. Афіни

Храм Ніки Аптерос, споруджений в іонічному стилі з білого мрамору архітектором Каллікратом в 421 р. до н. е., - це один з шедеврів стародавньої грецької архітектури часів її розквіту. Храм амфіпростильного типу поставлений на триступінчастий стереобат. Цегла храму має розміри 4,19 х 3,78 м, висота колон 4,19м рис.4.11). Східний і західний фасади виділені портиками з чотирьох мармурових колон.

Парфенон, присвячений Афіні Парфенос (покровительці міста), який відігравав провідну роль в ансамблі. Кладку плит виконували насухо, по горизонталі їх скріплювали залізними двотаврами, залитими свинцем, по вертикалі – залізними стрижнями, барабани колон з’єднували кипарисовими штирями в гніздах. Велика кількість скульптур розкрила художній зміст храму, які зараз зберігаються в Британському музеї Лондона, рис. 4.12.

Другий храм Афінського акрополя - Ерехтейон, присвячений двом божествам міста Афіни - Афіні Поліаді та Посейдону, збудований в період з 421 по 407 р. до н. е. архітекторами Архілохом і Філоклом. Це асиметричний храм. Тут відбувалися головні релігійні таїнства, пов'язані з поклонінням Афіні, тут зберігалася стародавня статуя цієї богині, що складається з чотирьох частин: цели Афіни Поліади, цели (основне приміщення давньогрецького храму) Посейдона і двох портиків - великого північного і малого південного з каріатидами (вертикальна опора у вигляді жіночої фігури що підтримує балки перекриття, балкон, портик) (рис. 4.13). Кам'яні каріатиди Ерехтейона, що підтримують покрівлю храму, сьогодні, ймовірно, найбільш поширений символ афінського Акрополя. Це абсолютно унікальний пам'ятник, який не має аналогій у давньогрецькій архітектурі.

Рис.4.11. Храм Ніки Аптерос Афінського акрополя.

Рис.4.12. Храм Парфенон.

Рис. 4.13.Храм Ерехтейон.

Храм був священним центром Афін і був побудований на місці легендарного спору Афіни і Посейдона за владу над Афінами, рис.4.14. Спочатку Ерехтейон називався храмом Афіни поліади (покровительки міста), або храмом, "що зберігають давню статую". Лише в римський час на всю будівлю поширилася назва однієї з його частин - Ерехтейона.

Будівництво існуючої будівлі Ерехтейона пов'язано з початком грандіозного будівництва на Акрополі, задуманому і здійснене за часів Перікла. Було потрібно звести храм для стародавньої статуї Афіни, головної святині міста, за переказами, що впала з неба. В 421 році до н.е. почалося будівництво Ерехтейона. Роботи з перервами тривали до 406 року до н.е. Незабаром після їх закінчення храм був пошкоджений пожежею і відновлений у 394 році до н.е. В основу плану будівлі покладено прямокутник розміром 23,5 на 11,6 метра . Будівництво було складним, т.я. велось в різних рівнях.

Рис.4.14. План храму Ерехейтон: 1 – парфеном, 2 – гекатомпедон, 3 – ерехейтон, 4 – статуя Афіни, 5 – пропілеї, 6 – храм Ніки Аптерос, 7 – елевсініон, 8 – бравронейон, 9 – халькотека, 10 – пандросейон, 11 – аррофоріон, 12 – афінський вівтар, 13 – святилище Зевса, 14 – святилище Пандіона, 15 – одеон Герода аттичного, 16 – стоа Евмена, 17 – асклепион, 18 – театр Діоніса, 19 – одеон Перикла, 20 – теменос Діоніса, 21 – святилище Аглаври.

Східна і південна сторони храму на 3, 24 метри менше, ніж західна і північна. Храм цілком був побудований з мармуру, а фриз облицьований темним ельчінскім каменем, на якому виділялися постаті з білого мармуру. Дверний отвір північного портика оброблений розетками та іншими різьбленими деталями і є кращим зразком лиштви. До західного кінця південної стіни будівлі примикає невеликий портик Кор, архітрав у якому підтримують мармурові каріатиди (рис.4.15), шість жіночих фігур трохи більше людського росту( 2,1 м).

Рис. 4.15. Портик каріатид.

Але в 1952 році в Італії, в руїнах вілли імператора Адріана, археологи виявили кам'яні статуетки - копії каріатид Ерехтейона.. Сходи в чотирнадцять ступенів ведуть від східного портика Ерехтейона до розташованого нижче маленькому дворику. Цей портик колись служив головним входом в західну половину храму. Його колони мають висоту 7,6 метра . Чотири з них розташовані по фасаду, дві - з боків портика. Ерехтейон виділяється серед інших давньогрецьких храмів своїм унікальним скульптурним оздобленням. Мармур обрамляє портали дверей і увінчує верх стін і портиків храму. Колись фасади Ерехтейона завершувалися рельєфним фризом, що йшов по периметру всього будинку. На ньому були зображені різні епізоди з міфів про Ерехтей та інших афінських героїв (рис.4.16).

Рис4.16.. Рельєфний фриз.

Рис.4.17. Капітель колони.

Інтер'єр Ерехтейона не зберігся. Зараз на місці збереглося лише п'ять колон: шоста в свій час була виламана і відвезена лордом Ельджіном (рис.4.17). Ерехтейон теж неодноразово зазнавав руйнувань і перебудов. У візантійський час у ньому був влаштований християнський храм в ім'я Богоматері. Після захоплення міста турками Ерехтейон був перетворений в гарем турецького правителя Афін. Перша реставрація храму була здійснена відразу після завоювання Грецією незалежності, в 1837-1847 роках. Повторно храм реставрувався в 1902-1909 роках. Були відновлені портик каріатид, північна і південна стіни, західний фасад храму.

Етап пізньої класики - IV ст. до н. е. розвивалося переважно в містах Передньої Азії та Північної Африки і пов’язана з великою завойовницькою та містобудівною діяльністю Олександра Македонського. Цей період супроводжували укріплення центральної влади і втрата демократичних принципів класичної Греції.

Грецька архітектура та будівництво цього періоду, має свої характерні особливості. В ній набуває більше значення декоративність. Порівняно часто зустрічається найскладніший з грецьких архітектурних ордерів корінфський - система стояково-балкових конструкцій, яка відзначається вишуканими пропорціями, урочистим і багатим декором (рис. 4.18).

Рис. 4.18. Коренфійський ордер.

Стрункі канелюровані колони з капітелями, які декоровані ярусами акантових листів, підтримують нарядний антаблемент, в якому винесений карниз спирається на модульйони. Корінфська капітель діагонального типу має вигляд, однаковий з чотирьох боків.

В грецькій архітектурі елліністичного періоду використовуються нові прийоми - з’являється цілий ряд споруд круглої форми. Вперше приділяється велика увага спорудженню видовищних будівель з каменю – театрів, які мали великі розміри, тому що були розраховані на зібрання всіх громадян, рис.4.19.

В середині IV ст. до н. е. в Епідаврі архітектором Поліклетом були збудовані дві круглі споруди: Фімела (або фолос) - будівля для виконання культової музики і театр, розрахований на 25 тисяч людей, який добре зберігся до наших днів. Фімела (360...30 рр. до н. е.) являла собою круглий периптер діаметром 21,8м, оточений 26-ма доричними колонами (рис. 4.20).

Рис.4.19 - Театри Стародавньої Греції

Рис.4.20. Фімела в Епідаврі.

Всередині цели знаходилась ще одна кругова колонада, утворена 14 колонами коринфського ордера. Коринфичний стиль замінив тут іонічний. До нашого часу дійшли лише залишки нижян стін Фімели із субструкціями (підпірними частинами). В музеї Епідавру зібріні мармурові фрагменти ордерів, які дають уявлення про красу прославленої в стародавні часи споруди.

337 р. до н. е. Грецію підкорив македонський цар Філіп II. Його син Олександр Македонський переміг могутніх персів, спалив у 330 р. до н. е. Персеполь завоював майже половину тогочасного світу і увійшов в історію як великий полководець, а не як великий правитель.

Після його передчасної смерті в 323 уламках великої імперії виникли монархії Птоломеїв у Єгипті, Селевкідів у Месопотамії та Ірані, Македонії на Балканах, Пергамське царство в Малій Азії, які часто ворогували між собою. В економіці, соціальному устрої і культурі цих держав не дивлячись на характерні для них відмінності, було багато спільних рис, тому цей період від завоювань Александра Македонського до підкорення Римом Єгипту умовно прийнято називати епохою еллінізму.