Тема 5. Будівництво і архітектура Стародавнього Риму.

5.4 Характер будівництва та архітектури

Розвиток римської архітектури базується на художніх успадкувань етрусків, класичної Греції та еллінізму. Етруське мистецтво поклало початок компонуванню римських житлових будинків, храмів, гробниць і конструювання склепінь. Особливістю етруського житлового будинку є наявність атріуму - центрального приміщення, освітленого через проріз у покритті, в якому розміщувався басейн для накопичення дощової води. Римляни повторили цю композицію та збагатили атріумну схему грецьким перистилем - двір житлового будинку оточили колонадою.

Житлові будинки. Серед житлових будинків римлян розрізняють дві основні групи - міські будинки і сільське житло - вілли. Міські будинки в Італії збереглися погано, але в засипаних вулканічним попелом містах Кампанії - Помпеях і Геркуланумі - збереглися не лише окремі будинки, але й забудова цілих кварталів. Це дало можливість відтворити досить повну картину розвитку римського житла за період з IV ст. до н. е., до моменту загибелі цих міст в 79р. н. е.

Бідні люди жили в невеликих будинках з трьох або чотирьох кімнат. Більшість будівель дрібних торгівців і ремісників - таберни, являли собою поєднання майстерень, лавок і житлових кімнат на антресолях або на другому поверсі.

Заможні люди проживали у великих житлових будинках, які іноді займали цілий квартал. Тип такого патриціанського житла називається домусом. Італійський домус став подальшим розвитком атріумного будинку, основні риси якого склались в етруській архітектурі.

В храмовому будівництві римляни ввели в композицію грецького периптеру. Замість трисхідчастого стилобату вони використали високий подіум, підйом на який передбачався високими парадними сходами лише з одного торцевого боку. Тут же знаходився глибокий портик з двома чи трьома рядами колон. З поздовжніх боків і глухого торця цели храм оточував один ряд напівколон. Грецький периптер перетворився в римський псевдопериптер.

Грецьке зодчество асимілювалось римлянами в першу чергу шляхом широкого використання ордерів. Римляни перейняли у греків головні елементи їх архітектурного стилю - колону і архітрав та приєднали до них арку, склепіння і бані, які запозичили у етрусків. Це сумісне використання архітраву і арки є головною ознакою римського стилю. Яскравим прикладом такого поєднання є Колізей у Римі, рис.5.9.

Рис.5.9. Колізей у Римі.

Тут арки кожного ярусу спираються на устої, в яких закріплені колони, що виконують роль контрфорсів. Колони поєднані зі стіною і вони не є єдиними опорами антаблементу. Зразки самостійних арочних конструкцій пізніше можна побачити в римських базиліках. 

Таким чином, у римських спорудах вперше стала використовуватися аркада - розташовані у ряд арки, що спираються на колони або пілони. Прийнято відрізняти: ордерна аркада - сполучення ордерних елементів (колон, тричетвертних колон, напівколон або пілястр) з арками, яке завершується загальним антаблементом або карнизом; аркада по колонах - сполучення склепінчастої та стояково-балкової конструктивних систем у вигляді арок, які спираються на капітелі колон або на відповідні відрізки антаблемента над капітелями.