Тема 7. Ранньохристиянська та романська архітектура і будівництво.

7.1 Ранньохристиянська архітектура.

Християнська релігія, яка виникла на околиці Римської імперії в Палестині, досить скоро (за 100… 150 років) розповсюдилася на все Середземномор’я. Протягом III ст. сформувалася сильна структура місцевих християнських церков, які очолювало виборне керівництво – єпископи. У Римській імперії існувало багатобожжя. До пантеону включали всіх богів захоплених або приєднаних територій. Християнство докорінно відрізнялося від інших культів. Християни вірили в єдиного Бога, вони відмовлялися визнавати божественну сутність римських імператорів і присягатися на вірність Римській імперії на статуях будь-яких богів, які вони вважали ідолами. Офіційна релігія Римської імперії, яка навіть не мала назви (пізніше її умовно назвали «язичницькою»), перетворилась на формальність. В кінці III ст. християнство перетворилося з ідеології ізгоїв і державних злочинців, як вважала влада в І – II ст., на панівну релігію Середземномор’я. В 382 р. імператор Феодосій І проголосив християнство державною релігією і заборонив всі інші.

Для нової релігії були потрібні нові храмові будівлі, в яких могли збиратися віруючі для проведення богослужінь. Ранньохристиянська культова архітектура поділяється на два періоди:

• до визнання християнства легальною релігією;
  
• після визнання в 382 р. до остаточного руйнування Західної Римської імперії.
  

Язичницькі храми були замкнутими житлами божества, тому мали досить невелику площу, релігійні обряди відбувалися назовні будівлі. Тільки найбільші з них після того, як християнство стало державною релігією, змогли пристосувати під християнські храми, як приклад, афінські Парфенон, Гефестейон та Пантеон у Римі.

Спочатку християни вимушені були приховувати місця своїх зібрань – проповідники виступали в іудейських синагогах, а молитовні зібрання відбувались у приватних оселях або у невеликих термах. У містах на узбережжі Малої Азії і в самому Римі знайдені залишки таких церков. Іншими місцями втаємничених релігійних зібрань стали катакомби – найчастіше покинуті каменоломні, в яких християни ховали тіла померлих та закатованих владою мучеників. Біля поховань мучеників найчастіше й влаштовували підземні церкви. Поширена гіпотеза Джованні Батіста де-Россі та його послідовників про те, що катакомби виключно християнська споруда, оскільки вузькі ходи несприятливі для вивозу із них каміння — а сама порода аж ніяк не придатна для будівництва.

Підземні ходи, сполучені один з одним численними галереями, відповідали кордонам володінь і таким чином утворювали свого роду грати, як, наприклад, катакомби святого Калліста. Проте бували й катакомбивідгалуження від основного ходу — інколи висотою навіть у декілька поверхів. У Римі нараховують більше 60 великих катакомб, більшість з яких розташована біля Аппієвої дороги. Найдавніші катакомби Св. Калліста були освоєні християнами на початку II сторіччя (рис.7.1.). Катакомби мають заплутане планування, у деяких місцях розміщені в кілька ярусів, загальна довжина яких сягає 150 км, там поховано близько 750 тисяч осіб.

Рис.7.1.Катакомби святого Каліста з відкритими нішами.

До V століття давні катакомби було істотно розширено й побудовано нові. З кінця IX століття відвідування римських катакомб — у яких вже не було мощів, що привертали паломників, — практично припинилися: в XI— XII століттях описані лише поодинокі випадки подібних відвідин. Практично на 600 років про відомий в християнському світі некрополь забувають — і лише в XVI столітті до вивчення катакомб приступив Онуфрій Панвініо, професор-теолог та бібліотекар папської бібліотеки. Дослідивши ранньохристиянські й середньовічні писемні джерела, він склав перелік 43 римських поховань (книга вийшла в 1568 р.) — проте вхід вдалося знайти лише в катакомби святих Себастьяна, Лаврентія і Валентина. На початковому етапі на стінах малювали християнські символи – рибу та агнець (символи Христа), якір, голуб та інші; пізніше почали зображувати й людей(рис.7.2.).

Рис.7.2.Фрагмент катакомб святого Петра і Марцеліна: ліворуч – Адам і Єва, праворуч – Оранта. Підземна церква ІІІ ст.

У 1955 році завдяки Антоніо Ферруа були відкриті катакомби на Віа Латіна. Остання знахідка до того невідомого поховання відбулася в 1994 році після обвалу підлоги в підвалі: були виявлені довгий коридор з цистерною, кругла кубікула і античний вхід. Були систематизовані форми поховань табл.7.1. та їх види.

Види катакомб: християнські, юдейські, синкретичні, катакомби на Віа Латіна.

Християнські катакомби святого Себастяна — отримали свою назву від поховання в них ранньохристиянського мученика святого Себастяна (рис.7.3). Тут добре спостерігається перехід від язичництва до християнства: язичницькі зображення поєднуються з християнськими написами. В глибших (і пізніших) християнських катакомбах розташована крипта святого Себастяна, де до переносу в побудовану в V столітті над катакомбами церкву Сан Себастяно фуорі ле Мура зберігалися мощі святого.

Рис.7.3. Катакомби святого Себастяна.

Катакомби Домітілли— ці катакомби слугували місцем поховання язичникам і християнам. Точно відомо лише те, що катакомби Домітілли виникли з декількох родинних поховань, і були розширені до 4 поверхів близько IV століття. Кожен поверх досягає 5 м заввишки. Тут зустрічаються ранньохристиянські символи: риба, ягня, якір, голуб.

Катакомби Прісцилли — найстаріші катакомби Рима датоване II століттям. Катакомби святої Агнесси — отримали свою назву від імені ранньохристиянської мучениці Агнесси Римської і датуються III—IV століттями. В цих катакомбах немає настінних розписів, але в двох галереях, які добре збереглися, можна знайти безліч написів.

Над катакомбами розташована базиліка Сант Ан’єзе фуорі ле Мура, побудована в 342 році дочкою імператора Костянтина Великого Констанцією. В цій базиліці зберігаються мощі святої Агнесси, перенесені з катакомб.

Юдейські катакомби. Відомі археологам юдейські катакомби в Римі знаходяться під Villa Torlonia і Vigna Randanini (відкриті в 1859 році). Вхід в катакомби під вілла Торлонія був замурований на початку XX століття, лише в кінці століття було вирішено їх відреставрувати і відкрити для відвідувачів. За своїм архітектурним планом юдейські катакомби практично не відрізняються від християнських. Основна відмінність полягає в наступному: спочатку виникли не коридори, а окремі склепи, які пізніше були поєднані ходами. Ходи в цілому ширше ніж в християнських катакомбах. Їх стіни також прикрашені фресками з зображенням символів і фігур, наприклад, менори, квітів, тварин (качок, риб, павичів), проте серед малюнків відсутні зображення сцен зі Старого Заповіту.

Рис.7.4. Епітафія із юдейських катакомб.

Синкретичні катакомби. До синкретичних катакомб Рима належать: підземні храми degli Aureli, Trebius Justus, Vibia. Тут можна зустріти суміщення християнства, грецької і римської філософії. До прикладів таких катакомбних храмів відноситься підземна базиліка, знайдена в 1917 році в районі римського вокзалу Терміні. Храм, прикрашений гіпсовими барельєфами, використовувався в I столітті до н. е., як місце зустрічей неопіфагорійців.

Катакомби на Віа Латіна. Богато прикрашені катакомби на Via Latina (офіційна назва — Catacomba di Dino Compagni, бл. 350 р.), знайдені в 1955 році, були приватним похованням однієї або декількох родин. Вони не відносяться до синкретичних катакомб, можливо, тут здійснювалися поховання як язичників, так і християн (всього близько 400 поховань). Ці катакомби цікаві тим, що в них можна побачити зображення сцен зі Старого і Нового Заповіту в новій іконографії.