Тема 7. Ранньохристиянська та романська архітектура і будівництво.

7.4 Архітектура протороманського періоду (кінець V - X ст.)

З кінця V ст. в житті Західної Європи спостерігається загальний занепад культури і техніки. Рим постійно піддавався нападам варварів. Так в 410 р. він був захоплений вестготами, а в 455 р. - вандалами. У 446 р. Західна римська імперія припинила своє існування. Осередок подальшого розвитку архітектури змі­стився на схід у Візантію. У Західній Європі у період з VI ст. по X ст. зводили, го­ловним чином, житло і фортифікаційні споруди та поодинокі невеликі культові . До нашого часу вони майже не дійшли внаслідок постій­них воєн. Цікавим зразком «варварської» архітектури є мавзолей ост­готського короля Теодоріха в Равенні, який привів остготів у Італію в 493 р. (рис. 7.17). У 1996 р. мавзолей Теодоріха, у складі ранньохристиянських пам’ятників Равенни, був включений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Мавзолей короля Теодоріха, що збудований на березі Адріатичного моря в 526...530 рр., справляє враження суворості й урочистості.

Відносний підйом культури, мистецтв і будівництва відбувся у першій імпе­рії середньовіччя - державі франків, яка була заснована в 751 р., Піпіном Коротким. З другої половини VIII до початку X ст. вона включала і досягла при Карлі Великому, від імені якого її називають імперією Каролінгів. Хоча сам імператор був майже неписьмен­ний, він залучив до

Рис. 7.17. Мавзолей короля Теодоріха, Італія. План мавзолею (2-й ярус). 

роботи найкращих фахівців Європи, історики називають час його правління Каролінгівським ренесансом. Карл Великий мав величезний ав­торитет - він був коронований римським папою на імператора Священної Римської імперії, його нащадків називали Каролінгами, а від його імені походить слово «ко­роль». Імперія Каролінгів проіснувала недовго - вона почала розвалюватися одразу після смерті імператора.

Улюблена резиденція Карла Великого, що знаходилась у м. Аахені (сучасна Німеччина, земля Північний Рейн, Вестфальдія), була споруджена у кінці VIII - початку IX ст. Вона являла со­бою оточений мурами комплекс, що включав палац із залами для прийомів, парад­не подвір’я, капелу споруджену арх. Одон із Мєца у 795...805 роках та інші будівлі. До наших днів збереглася лише капела, яку пізніше включили в об’єм Аахенського готичного собору, що входить до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Капела вважалася дивом мистецтва архітектури, її кілька разів намагалися повторити в інших містах, але храми центричної структури надалі майже не буду­вали, тому, що вони вміщають невелику кількість людей. Базиліки, які мають вели­кий внутрішній простір, на багато віків стали основним типом храмів Європи.

Рис. 7.18. Капела у м. Мюнхені, Німетчина, інтерєр, план.

 



Accessibility

Шрифти

Розмір шрифта

1

Колір тексту

Колір тла