Тема 3. Суб’єкти та об’єкти контролю за трансфертним ціноутворенням

1.1. Підконтрольний суб’єкт – платник податку на прибуток підприємств

Насамперед до загальних критеріїв слід віднести статус суб’єкта господарювання, який здійснює контрольовані операції, як платника податку на прибуток підприємств. Відповідно до загальних принципів трансфертного ціноутворення, викладених у п. 39.1 ст. 39 ПК України, головною метою контролю трансфертного ціноутворення є перевірка правильності, повноти нарахування і сплати податку на прибуток підприємств.

Підпунктом 39.1.1 п. 39.1 ст. 39 ПК України встановлено обов’язок платника податку, який бере участь у контрольованій операції, визначати обсяг свого оподатковуваного прибутку відповідно до принципу «витягнутої руки». Наслідком невиконання правил трансфертного ціноутворення є коригування обсягу оподатковуваного прибутку платника податку.

Крім того, як можна бачити з дефініцій кожного з принципів трансфертного ціноутворення (підпункти 39.1.1–39.1.4 п. 39.1 ст. 39 ПК України), вимога щодо застосування принципу «витягнутої руки» стосується виключно контрольованих операцій. При цьому, відповідно до підпунктів 39.2.1.1 та 39.2.1.4 підп. 39.2.1 п. 39.1 ст. 39 ПК України, критерієм віднесення господарських операцій до контрольованих є їхня можливість впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків [1]. Таким чином, підконтрольними суб’єктами у сфері трансфертного ціноутворення можуть бути виключно суб’єкти господарювання, які є платниками податку на прибуток підприємств, відповідно до розділу ІІІ ПК України.

Враховуючи такий висновок, відповідно до вимог національного законодавства не можуть бути підконтрольними суб’єктами у сфері трансфертного ціноутворення:

–     платники податку – фізичні особи;

–     суб’єкти господарювання – юридичні особи, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності;

–     неприбуткові підприємства, установи та організації (за умови дотримання вимог п. 133.4 ст. 133 ПК України [1]).

Зазначений висновок підтверджується і правовим висновком Верховного Суду у справі № 811/3371/15, у якому зазначено, що «господарські операції сільськогосподарського товаровиробника, який є платником фіксованого сільськогосподарського податку, із реалізації сільськогосподарської продукції на експорт не впливають на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств, так як такий суб’єкт звільнений від обов’язку нарахування та сплати цього податку, й, як наслідок, не визнаються контрольованими для цілей оподаткування податком на прибуток згідно зі статтею 39 ПК України. Відповідно, у такого платника відсутній обов’язок подавати звіт про контрольовані операції за звітний період, в якому останній був платником фіксованого сільськогосподарського податку.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що позивач у 2014 році був платником фіксованого сільськогосподарського податку та не сплачував податку на прибуток підприємств, з 2015 року є платником єдиного податку четвертої групи та, відповідно, звільнений від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема з податку на прибуток підприємств» [3].

Слід зазначити, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в індивідуальних податкових консультаціях (далі – ІПК) також застосовував відповідну логіку, зокрема зазначаючи: «Підпунктом 133.5 ст. 135 Кодексу встановлено, що суб’єкти господарювання, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, визначені главою 1 розділу XIV цього Кодексу, не є платниками податку на прибуток.

Оскільки заявник є платником єдиного податку четвертої групи та, відповідно до п. 297.1 ст. 297, звільняється від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема з податку на прибуток підприємств, то господарські операції такого платника, здійснені з нерезидентом, не підпадають під визначення контрольованих» [4].