Тема 4. Методи встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки»

5.3. Метод «витрати плюс»

Відповідно до підп. 39.3.5.1 підп. 39.3.5 п. 39.3 ПК України метод «витрати плюс» полягає в порівнянні валової рентабельності собівартості продажу товарів (робіт, послуг) у контрольованій операції з аналогічним показником рентабельності у зіставних неконтрольованих операціях [4]. Він може застосовуватися під час:

а) виконання робіт (надання послуг) особами, які є пов’язаними з отримувачами результатів таких робіт (послуг);

б) операцій із продажу товарів, сировини або напівфабрикатів за договорами між пов’язаними особами;

в) операцій із продажу товарів (робіт, послуг) за довгостроковими договорами (контрактами) між пов’язаними особами.

Отже, природа операцій, у яких застосовується метод «витрати плюс», полягає в тому, що контрольованими операціями є операції з продажу товарів, робіт чи послуг. Тож визначення рентабельності здійснюється шляхом співвіднесення валового прибутку до собівартості поставлених товарів (робіт, послуг). При цьому собівартість поставлених товарів (робіт, послуг) є показником, що не перебуває в залежності від ціни товарів (робіт, послуг), визначених у контрольованій операції [25].

За своїм змістом цей метод є простим за розрахунками та легким для застосування. Водночас він вимагає високого рівня функціональної зіставності, сумісності бухгалтерського обліку, врахування особливостей витрат, а також не враховує рівень попиту на товар чи послугу.

Зазначимо, що випадки невірного застосування методів ціни перепродажу і «витрати плюс» поки що є непоодинокими. Так, Верховний Суд у своїй постанові [26] підкреслює, що при застосуванні методу «ціни перепродажу» порівнянню підлягають валова рентабельність від перепродажу товарів (робіт, послуг), придбаних у контрольованій операції, з валовою рентабельністю від такого перепродажу в зіставній (неконтрольованій) операції. При цьому нормативне регулювання, наведене в підп. 39.3.4 п. 39.3 ст. 39 ПК України, свідчить, що умовою застосування методу «ціни перепродажу» є придбання товару саме в межах контрольованої операції з подальшим перепродажем непов’язаній особі. Тож важливою є умова подання інформації про наявність істотного зв’язку між контрольованими операціями або перебування у власності (користуванні) обох сторін контрольованої операції прав на об’єкти нематеріальних активів, що істотно впливають на рівень рентабельності. Судам у справах про неправомірне застосування методу «витрати плюс» для правильного вирішення спору в цій частині необхідно, в першу чергу, ґрунтуючись на належних і допустимих доказах, установити, який саме метод визначення ціни в контрольованих операціях підлягав застосуванню та чи дотримувався платник податків / контролюючий орган вимог чинного законодавства, застосовуючи цей метод [27].

При застосуванні метод «витрати плюс» порівнюється ціна контрольованої операції та ринкова ціну шляхом зіставлення показника валової рентабельності собівартості контрольованої операції з ринковим діапазоном валової рентабельності собівартості. В цьому методі враховується валова рентабельність, отримана при перепродажі придбаних в контрольованій операції товарів (і до яких, можливо, була застосована додаткова обробка або пакування).

Метод «витрати плюс» застосовується до операцій «виробник-дистриб'ютор», наприклад, якщо: компанія-дистриб’ютор купує зіставну продукцію у пов’язаного виробника та незалежних виробників за однакових умов. Метод «витрати плюс» статистично еквівалентний методу ціни перепродажу.