5.4. Редагування існуючих картографічних об’єктів

У процесі введення об’єктів може виявитися розбіжність границь (контурів) об’єктів на карті-підкладці й цифрованих векторних об’єктів. Для виправлення таких помилок передбачений інструмент ручного редагування форми об’єкта, при включенні якого користувач має доступ до кожної опорної точки на границі об’єкта, має можливість переміщати точки, створювати нові чи видаляти зайві.

Іноді в процесі цифрування чи при внесенні змін у вже існуючі цифрові карти виникає необхідність об’єднання чи розбивки на частини полігонів чи ліній.

Для об’єднання двох і більше об’єктів в один призначена операція “Об’єднання” (Combіne). Поєднувані об’єкти повинні знаходиться на одному шарі й бути активізовані. Якщо об’єкти мали суміжну границю, то вона стирається. Якщо поєднувані об’єкти містили у своїх записах які-небудь атрибутивні дані, то для кожного поля таблиці пропонується вибрати метод об’єднання: порожню комірку, підсумовування, усереднення, довільно призначуване значення. Після виконання операції об’єднання всі обрані для об’єднання об’єкти одержують посилання на один загальний запис в атрибутивній базі даних.

“Розбивка” (Splіt) об’єктів на частини може відбуватися різними методами. Використовується розбивка полігона чи лінії за допомогою лінії, розбивка полігона з використанням границь іншого полігона. При розбивці полігона іншим полігоном один чи група полігонів є метою розбивки (target), на іншому шарі полігон чи група полігонів є шаблоном для вирізання частини чи установки границь частин, що розбиваються. Можливі такі варіанти розбивки: розбивка на частини зі збереженням всіх отриманих частин (Splіt); розбивка на частини з видаленням фрагмента, що знаходиться під шаблоном (Erase); розбивка на частини з видаленням фрагментів, що знаходяться поза границями шаблона (Erase Outsіde).

Розрізування об’єктів з використанням шаблонів:

А) зі збереженням усіх фрагментів; Б) з видаленням внутрішніх фрагментів; В) з видаленням зовнішніх фрагментів.

Уведення і редагування з використанням існуючих графічних об’єктів

У практиці створення і редагування цифрових карт часто зустрічаються ситуації, коли нові об’єкти наносяться з урахуванням місцеположення вже існуючих об’єктів на цьому ж чи на інших картографічних шарах. Один чи кілька об’єктів, місце розташування чи контури яких беруться за еталонні, є основою для розрахунку місця розміщення знову створюваних об’єктів. Наприклад, місце розташування точкового об’єкта щодо базової точки може бути визначено указанням кута відхилення і відстані. Цей метод широко застосовується для нанесення на цифрову карту даних польових вимірів, виконаних за допомогою різних кутомірних інструментів.

За необхідності створення нової точки, розміщеної на визначеній відстані від початку якої-небудь лінії (наприклад, зупинки чи заправні пункти вздовж дороги) можливе використання відповідного методу.

Місце розміщення нової точки щодо базової лінії також може бути зазначене у вигляді визначеного відступу під прямим кутом від лінії. У цьому випадку вказуються відстань уздовж лінії до точки відступу, напрямок і відстань відступу.

За необхідності можуть використовуватися більш складні алгоритми, що відновлюють контури об’єкта на основі його існуючого фрагмента і створення нового точкового об’єкта на основі місця розміщення відновлених фрагментів. Так, дві лінії, що не перетинаються, можуть бути продовжені до передбачуваної точки їхнього перетинання, у якій міститься створюваний об’єкт. Так само можуть бути розраховані місця перетинання лінії і відновленої по дузі кол, точки перетинання двох кіл, відновлених по окремих дугах та ін.

Так само широко поширеним методом уведення даних є копіювання раніше введених об’єктів і їх розміщення на визначеній відстані від базового об’єкта. Копія просторового об’єкта може бути поміщена на заданій відстані паралельно базовому об’єкту, із заданим лінійним чи кутовим зсувом щодо базової точки та ін.

Групове редагування

Методи групового редагування можуть застосовуватися до картографічних шарів у цілому. Для обрізання області шару під заданий контур (наприклад, створення бази даних дрібнішої адміністративної одиниці на основі більшої) використовується метод розбивки на частини на основі шаблона з видаленням зовнішньої частини бази даних. В іншому випадку необхідне об’єднання двох і більше полігональних шарів в одній базі даних (наприклад, шару ґрунтів і шару землекористування на якусь територію). При використанні методу “Перетинання границь” (Іntersectіon) створюється нова сітка полігонів на основі перетинання границь ґрунтових виділів і границь робочих ділянок з різними типами землекористування. При методі “Об’єднання” (Unіon) двох картографічних полігональних шарів одночасно з генеруванням нових полігонів відбувається об’єднання баз даних, кожен новий полігон успадковує атрибути обох батьківських полігонів.

При накладенні і подальшому об’єднанні двох картографічних шарів істотний вплив на якість підсумкового шару має відсутність помилок на границях суміжних полігонів кожного батьківського шару. Основними помилками при цифруванні полігонів є поява петель (самоперетинання границі) і злипання вершин на границі. Для виявлення і корекції таких помилок до складу картографічних редакторів входять спеціальні функції.