Тема 7. Взаємовиключні альтернативи та нормування капіталу

3. Принципи формування капіталу

Кругообіг (обіг) капіталу — безперервний процес його руху, що супроводжується наступним переходом однієї форми в іншу. Капітал на підприємстві в процесі виробництва під час його кругообігу функціонує в трьох основних формах — грошовій, виробничій і товарній. У кругообігу капіталу підприємства проходять три стадії. Стадія кругообігу характеризує період перебування капіталу в одній зі своїх специфічних форм до початку його перетворення в іншу функціональну форму. На першому етапі капітал у грошовій формі авансується в конкретні фактори виробництва - засоби виробництва, предмети праці, тобто в оборотні активи (оборотні та необоротні), перетворюючись у виробничу форму. На другому етапі виробничий капітал у процесі виробництва перетворюється на товарну форму (до якої також створюється форма вироблених послуг). На третьому етапі товарний капітал під час реалізації вироблених товарів і послуг перетворюється на грошовий капітал. протягом одного циклу обороту капіталу, авансований у виробництво, повертається до своєї початкової форми.
Повний кругообіг капіталу характеризується:
1) його тривалість у часі;
2) зміна загального розміру капіталу підприємства.
Тривалість одного обороту капіталу підприємства характеризує період
час, протягом якого буде створений повний цикл його обігу. Це так
основний як відношення середньої величини капіталу підприємства до ст
середньорічний (середньомісячний, середньодобовий) обсяг реалізації її
продукт. (Відповідно тривалість обороту капіталу в роках,
місяців, днів).
Зміна сукупної вартості капіталу за один оборот характеризується терміном “вартісний кругообіг капіталу”.
Рух вартісного кругообігу капіталу підприємства створено по спіралі.
У процесі цього руху підприємство може за рахунок прибуткового використання в
капіталу в окремі періоди, збільшують свою загальну вартість або частково втрачають її за рахунок
збиткова господарська діяльність.
Рух циклу вартості капіталу служить показником темпів розвитку конкретного підприємства, динаміки його ринкової вартості та конкурентної позиції.

Загалом формування інвестиційних ресурсів є досить складним процесом. Головним у процесі формування інвестиційних ресурсів є визначення їх джерел

Джерела капіталу прийнято поділяти на:
1) внутрішній. Використовуються корисними для фінансування невеликих проектів (наприклад, впровадження систем стандартів якості, модернізація деяких видів обладнання, модифікація продукції тощо). Серед них ви виділені:
- статутний капітал. Формується як за рахунок коштів акціонерів, так і за рахунок доходів від майна (споруди, будівлі, транспортні засоби, обладнання, ресурси), цінних паперів та інше;
- прибуток (після сплати податків) - йому належить важливе місце в сукупності внутрішніх джерел фінансових ресурсів. Він складає більшу частину власних фінансових ресурсів, що забезпечує зростання власного капіталу;
- продаж активів. Активи підприємства — матеріальні елементи, які беруть безпосередню участь у процесі виробництва (машини, верстати, обладнання, інструменти, прилади, господарський інвентар, будівництво, споруди, транспортні засоби тощо). Підприємство може продати активи, якщо в них немає потреби, або якщо воно хоче отримати додаткові кошти, які можна спрямувати на інвестиційні цілі;
- зменшення оборотних коштів. Оборотний капітал — це частина капіталу підприємства, інвестована в його оборотні активи (грошові вартості та їх еквіваленти, інші активи, призначені для продажу або споживання протягом періоду, що не закінчився одного року). Реалізація цих оборотних активів може принести підприємству певний прибуток, який є джерелом інвестиційних ресурсів;
- амортизаційні відрахування змінюють значну роль у складних внутрішніх джерелах фінансування проекту, особливо для підприємств з високою вартістю капіталу та нематеріальних активів. Економічна роль амортизації виникає у фактичному відшкодуванні операційних основних фондів, крім того, відповідні амортизаційні відрахування відображають реальний знос основного капіталу в процесі виробництва та надання послуг і застосовуються на витрати суб'єктів господарювання;

2) зовнішні, які прийнято поділяти на:
а) кредитні витрати:
- банківські кредити (в тому числі факторингові, форфейтингові, іпотечні) - суть ситуації в тому, що фізична або юридична особа отримує гроші або товари в кредит на певних умовах їх повернення (термін, ставка банківського кредиту, метакредиту, забезпечення);
- комерційний кредит - отримується на будь-якому підприємстві, яке має можливість надати такий кредит. Між продавцем (кредитором) і покупцем (позичальником) укладається відповідний безготівковий договір, документом якого є віксель;
- лізинг - це один із способів інвестування, коли

коли компанія, маючи вільні фінансові ресурси, може брати участь у фінансуванні бізнес-проектів інших компаній (найбільших малих і середніх), коштів яких недостатньо для повномасштабного фінансування цих проектів. Застосовується при вирішенні завдання швидкого промислового освоєння серйозних технічних новин