ТЕМА 3. Класифікація культурних рослин за фітомеліоративною здатністю.

1. Фітомеліоративна здатність культурних рослин та принципи їх класифікації.

Культурні рослини відіграють важливу роль у формуванні та підтриманні родючості ґрунтів. У процесі вирощування вони не тільки використовують воду та поживні речовини, а й активно впливають на ґрунтове середовище. Через кореневу систему, рослинні рештки, кореневі виділення та взаємодію з ґрунтовими мікроорганізмами рослини можуть змінювати фізичні, хімічні та біологічні властивості ґрунту.

Особливо важливого значення ці властивості набувають у разі використання рослин для фітомеліорації деградованих земель.

Фітомеліоративна здатність рослини — це її спроможність позитивно впливати на стан ґрунту, зменшувати прояви деградації, сприяти відновленню його властивостей і функцій або знижувати екологічні ризики.

При цьому різні культури мають неоднаковий фітомеліоративний потенціал. Одні рослини швидко формують потужну надземну масу і добре захищають поверхню ґрунту від ерозії, інші мають глибоку кореневу систему і здатні покращувати структуру та водний режим, треті збагачують ґрунт азотом, а деякі здатні поглинати або стабілізувати певні забруднювачі.

Тому під час вибору культур для фітомеліорації необхідно враховувати не лише їхню господарську цінність, а й характер їхнього впливу на ґрунт.

Фітомеліоративну здатність рослин доцільно оцінювати за сукупністю ознак. До них належать характер і потужність кореневої системи, кількість та якість рослинних решток, швидкість формування рослинного покриву, здатність протистояти несприятливим умовам, вплив на ґрунтову біоту, здатність накопичувати поживні елементи та взаємодія із забруднювачами.

Однією з найбільш важливих ознак є тип кореневої системи. Рослини з потужною та добре розгалуженою кореневою системою значно впливають на ґрунтовий профіль. Корені проникають у ґрунтову масу, створюють біологічні канали, сприяють розпушенню ущільнених шарів, покращують проникнення води та повітря. Після відмирання коренів у ґрунті залишаються пори, які можуть використовуватися наступними поколіннями рослин.

Глибококореневі культури мають особливе значення для ґрунтів, у яких порушена структура нижніх горизонтів або спостерігається ущільнення. Вони можуть сприяти перенесенню поживних речовин із глибших шарів до верхньої частини ґрунтового профілю.

Не менш важливою характеристикою є кількість рослинної біомаси, яка повертається в ґрунт. Чим більша кількість коренів, пожнивних решток та інших органічних матеріалів надходить у ґрунт, тим більшим може бути потенціал накопичення органічної речовини.

Рослини, які формують значну кореневу і надземну масу, можуть бути особливо корисними на деградованих ґрунтах із низьким умістом органічної речовини.

Важливе значення має також тривалість вегетації. Однорічні культури можуть швидко формувати рослинний покрив, однак багаторічні рослини протягом декількох років без повторного висівання підтримують ґрунт у стані рослинного покриву. Це особливо важливо для протиерозійної меліорації.

Тому багаторічні трави часто мають значний фітомеліоративний потенціал.

Ще одним важливим критерієм є здатність рослин пристосовуватися до несприятливих умов. На деградованих землях можуть спостерігатися дефіцит вологи, підвищена кислотність або лужність, засолення, ущільнення, низька забезпеченість поживними елементами та інші несприятливі умови.

Рослина, яка не здатна нормально розвиватися на такому ґрунті, не забезпечить необхідного меліоративного ефекту. Тому для рекультивації необхідно підбирати культури, адаптовані до конкретних умов ділянки.

Важливо розуміти, що фітомеліоративна здатність не є постійною характеристикою рослини. Одна й та сама культура може мати різний ефект залежно від ґрунту, клімату, способу вирощування, густоти посіву, удобрення та попереднього стану земельної ділянки.

Наприклад, культура, яка добре проявляє себе на звичайному чорноземі, може бути малоефективною на сильно засоленому або ущільненому ґрунті.

Тому класифікація культур за фітомеліоративною здатністю повинна мати функціональний характер. Тобто рослини необхідно групувати не тільки за ботанічною належністю, а передусім за тією функцією, яку вони виконують у процесі відновлення ґрунту.