Файлова система. Файли послідовного доступу

3. Створення файла послідовного доступу

Для кожного файла, який використовується в програмі на мові С,  мінімально необхідно виконати три дії:

описати файл,

відкрити файл,

закрити файл.

Кожний файл описується як покажчик на структуру FILE. Наприклад,

FILE *cFptr;

об'являє, що  cFptr є покажчиком на структуру FILE.

Для відкриття файла і присвоєння значення змінній cFptr можна скористатися функцією fopen. Наприклад,

if (cFptr = fopen(“myfile.dat”,”w”)) == NULL)

printf (“Файл не можна відкрити!”);

дозволяє відкрити файл під назвою myfile.dat, зв'язати його з покажчиком cFptr та присвоїти цьому покажчику значення покажчика на структуру FILE.

Другий аргумент функції fopen  – “w” – вказує на режим відкриття файла, а саме на те, що файл повинен відкритися для запису. Якщо файла не існує, він буде створений. Якщо файл уже існує, в режимі “w” вміст файла буде знищений.

 Структура if у програмі використовується для того, щоби визначити значення покажчика cFptr. Якщо воно дорівнює NULL (відкриття файла не відбулося), друкується повідомлення про помилку.

Файли можуть бути відкрити в декількох режимах. Крім режиму “w”, який дозволяє створити файл і записати в нього дані, файл в разі необхідності може бути відкритий у режимі читання, в режимі запису даних у кінець файла, в об'єднаних режимах.

Для закриття файла використовується функція fclose. Наприклад, рядок

fclose(cFptr);

закриває файл, який пов'язаний з покажчиком cFptr (для нашого прикладу - файл myfile.dat).

Зрозуміло, що, крім мінімально необхідних трьох операцій з файлом, програма виконує ще певні дії з ним. Якщо файл відкритий для запису, у програмі природно існування операції запису у файл. Це можна зробити за допомогою функції fprintf.