Тема 4. Виробничий процес (лекція)

2. Принципи раціональної організації виробничого процесу

Ефективність виробництва, якість використання трудових і матеріальних ресурсів підприємств визначається організацією виробничих процесів на підприємстві.

Під організацією виробничого процесу розуміють різні методи сполучення всіх елементів системи в просторі і часі з метою досягнення ефективного їх використання.

Організація виробничих процесів залежить від галузевих особливостей підприємства, асортименту продукції, що випускається, тощо.

Організація виробничих процесів передбачає дотримання принципів: пропорційності, безперервності, паралельності, ритмічності; концентрації, спеціалізації, кооперування, комбінування. До перерахованих принципів додають ще принципи: диференціації, інтеграції, автоматичності, гнучкості, гомеостатичності.

Принцип пропорційності виражається у дотриманні відповідності продуктивності окремих робочих місць, дільниць, цехів та всіх підрозділів підприємства об’єднання за випуском продукції в одиницю часу (пропускній здатності).

Ступінь пропорційності характеризується коефіцієнтом пропорційності, що визначається відхиленням пропускної здатності кожного робочого місця (дільниці) від виробничого завдання:

(6)

де m – кількість робочих місць (дільниць) виробництва;

– середня пропускна здатність робочого місця або дільниці, одиниць продукції за хвилину;

z – виробниче завдання з випуску продукції, одиниць продукції в хвилину.

Принцип автоматичності передбачає максимально можливе та економічно доцільне вивільнення людини від безпосередньої участі у виробничому процесі.

Ступінь автоматизації визначається відношенням трудомісткості робіт, виконаних автоматизовано, до загальної трудомісткості робіт і вимірюється коефіцієнтом автоматизації виробництва:

(7)

де К_а – коефіцієнт автоматизації; Σ ТР_аі – сумарна трудомісткість і-го виду робіт, виконаних автоматизовано; Σ ТР – загальна трудомісткість виробничого процесу.

Принцип гнучкості

забезпечує адаптивність діяльності підприємства до змін зовнішнього та внутрішнього середовища.

Ступінь гнучкості визначається кількістю часу, що витрачається для здійснення переходу на випуск нової продукції та рівнем необхідних додаткових витрат для здійснення цього переходу.

Реалізація забезпечується максимально можливою уніфікацією – приведенням продукції, способів і методів її виробництва або їх елементів до єдиної форми, розмірів, структури, складу.

Принцип гомеостатичності дозволяє створювати організаційні механізми саморегулювання та стабілізації у виробничій системі для підвищення здатності ефективного виконання виробничих завдань в межах допустимих відхилень (якість, витрата ресурсів, час на виконання завдань тощо).

Принцип безперевності

передбачає усунення всіх непродуктивних перерв у праці робітників, роботі обладнання та руху предметів праці у процесі виробництва.

Ступінь безперервності виробничого процесу визначається коефіцієнтом безперервності:

(8)

де r – ритм потокової лінії, хвилин на одиницю продукції; t_mex – тривалість технологічних операцій на робочому місці (дільниці), хвилин на одиницю продукції; m – кількість робочих місць (дільниць) виробництва.

Безперервність процесу порушується якщо:

– ритм потокової лінії більше тривалості операції на окремому робочому місці (простої обладнання);

– тривалість операції більша, ніж ритм потокової лінії на окремому робочому місці (накопичування предметів праці в очікуванні оброблення).

Принцип паралельності означає одночасне виконання окремих операцій з виробництва продукції.

Характеризується коефіцієнтом паралельності:

(9)

де Т_п.п – тривалість паралельного виконання операцій в межах виробничого циклу; Т_ц – тривалість виробничого циклу.

Забезпечення паралельності виконання виробничих операцій, якщо це дозволяється технологічними процесами, дозволяє скорочувати час на виробництво партії продукції.

Принцип прямоточності забезпечується дотриманням найкоротшого шляху проходження предметів праці по всіх операціях виробничого процесу.

Визначається коефіцієнтом прямоточності:

(10)

де Т_mp – тривалість транспортних операцій; Т_ц – тривалість виробничого циклу.

Принцип ритмічності передбачає здійснення на кожному робочому місці у рівні відрізки часу однакових обсягів роботи.

Ритмічність визначається коефіцієнтами ритмічності:

– перший метод розрахунку:

(11)

де П_ф – фактичний випуск продукції у запланований період часу (зміна, місяць); П_пл – запланований випуск продукції на цей період, у натуральних показниках вимірювання (тонн, кг, штук тощо).

– другий метод розрахунку:

(12)

– третій метод розрахунку:

(13)

де Aj – недовиконане завдання по j-тому виробу; k – кількість виробів продукції, що випускається підприємством; Bj – плановий випуск j-го виду продукції, який вимірюється у натуральних одиницях.

Удосконалення виробничих та технологічних процесів передбачає дотримання прогресивних принципів організації виробництва: концентрації, спеціалізації, кооперування та комбінування.

Концентрація виробничих процесів – це принцип організації основного виробництва, передбачає зосередження все більших розмірів виробництва в межах структурної одиниці, що створює додаткові передумови для впровадження інноваційних технологічних процесів та організації виробництва, сучасної техніки та технологій, підвищення рівня механізації, автоматизації виробничих процесів. Концентрація виробництва за рахунок ефекту масштабу створює додаткові конкурентні переваги, що визначають відповідний ринковий статус підприємства.

Спеціалізація – це принцип організації основного виробництва, який характеризується виробництвом продукції обмеженої номенклатури, мінімізацією різновидів робіт, процесів, операцій, режимів оброблення та інших елементів виробничого процесу. За рівнем спеціалізації визначається тип виробництва.

Переваги: підвищуючи рівень однорідності виробництва продукції, спеціалізація сприяє спрощенню організації виробництва, впровадженню прогресивних норм праці та підвищенню її продуктивності.

Недоліки: зростання ризику при зосередженні діяльності на обмеженому асортименті продукції, що значно підвищує комерційний ризик підприємства. Щодо спеціалізації виробництва на окремих операціях, то праця людини стає монотонною та одноманітною, що призводить до підвищення стомлюваності та втрати інтересу до виробництва. Надмірна спеціалізація стає причиною зниження продуктивності праці.

Рівень спеціалізації виробництва можна визначати показниками, які характеризують конструктивно-технологічні та організаційно-планові особливості продукції та виробництва. До таких показників належать: питома вага спеціалізованих робочих місць у структурному підрозділі (цеху, ділянці тощо), середня кількість операцій, що виконується на робочому місці за певний період часу.

Рівень спеціалізації визначається коефіцієнтом закріплення операцій, що відображає частоту зміни різних операцій та пов’язану із цим періодичність обслуговування робітника різними інформаційними та майновими елементами виробництва:

(14)

де Р_вик – коефіцієнт виконання норм часу;

F_p – фонд часу робітника при роботі за плановий період за одну зміну;

N_j – програма випуску j-го найменування виробу за плановий період;

T_j – трудомісткість i-го найменування виробу;

m – сумарна кількість різноманітних операцій, що виконуються за плановий період;

h – явочна чисельність робітників підрозділу, що виконує ці операції.

Чинники, які впливають на Кз.о.:

– параметри конструктивно-технологічного порядку;

– параметри обсягу;

– календарні параметри, які визначають динаміку виробничого процесу.

Кооперування передбачає спільну участь декількох спеціалізованих підприємств (або підрозділів одного підприємства) у виготовленні продукції.

Комбінування передбачає комплексне використання сировини для перероблення супутньої продукції та відходів виробництва (наприклад, на молочних заводах – сироватка, знежирене молоко, на борошномельних – висівки, на олієжирових – жмих та ін.).

Принцип диференціації передбачає поділ виробничого процесу на окремі технологічні процеси, операції, прийоми, переходи. Принцип диференціації може бути використаний як для машинних, так і для ручних операцій. При диференціації ручних операцій необхідно враховувати фізіологічні, психологічні особливості людини та економічну доцільність здійснення диференціації.

Доступність

Скинути все

Шрифти