ТЕМА 5. ЕДАФО-БІОЛОГІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ПРИДАТНИХ І ПОТЕНЦІЙНО ПРИДАТНИХ СУБСТРАТІВ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ РЕКУЛЬТИВАЦІЙНОГО ШАРУ ТЕХНОЗЕМУ.

1. Едафо-біологічна класифікація придатних і потенційно придатних субстратів для формування рекультиваційного шару технозему.

Едафо-біологічна класифікація субстратів для формування рекультиваційного шару технозему – це науково обґрунтоване розділення розкривних гірських порід і антропогенних матеріалів на групи за їхньою придатністю для біологічної рекультивації.

Вона оцінює фізико-хімічні, літологічні та агрохімічні властивості порід, щоб визначити, чи здатні вони забезпечити «едафічний комфорт» (умови для росту рослин та життєдіяльності мікроорганізмів).

За ступенем придатності всі субстрати поділяють на чотири основні класи:

1. Придатні субстрати (Родючі)

Ці матеріали мають найкращі агрофізичні та хімічні властивості. Вони використовуються для формування верхнього (кореневмісного) шару технозему.

Типові представники: Гумусовий горизонт зональних ґрунтів (чорноземи, каштанові, лугові ґрунти), леси та лесоподібні суглинки.

Характеристики: Нейтральна або слабколужна реакція середовища (pH 6.5–7.5), висока вологоємність, оптимальна аерація, високий вміст елементів живлення та відсутність фітотоксичних солей.

Застосування: Нанесення безпосередньо на поверхню відвалів шаром від 20–30 см до 50 см і більше.

2. Потенційно придатні субстрати

Породи, які у природному стані не мають високої родючості (або є безгумусовими), але під дією меліорації та біологічних чинників швидко покращують свої властивості.

Типові представники: Бурі лесоподібні суглинки, безгумусові супіски, алювіальні та делювіальні наноси, легкі глини без ознак засолення.

Характеристики: Сприятливі або задовільні фізичні властивості, але низький вміст органічної речовини (азоту та фосфору). Не містять токсичних сполук.

Застосування: Використовуються як проміжний підстилаючий шар під родючий ґрунт або як самостійний шар для вирощування невибагливих культур (сидератів, бобових трав, деяких лісових культур) за умови інтенсивного внесення добрив.

3. Малопридатні субстрати

Породи з несприятливими фізичними або фізико-хімічними властивостями, які потребують тривалого часу та значних економічних витрат на коріння покращення (меліорацію).

Типові представники: Важкі щільні глини, чисті кварцові піски, крейдяно-мергельні породи, слабозасолені або слабокислі породи.

Характеристики: Екстремальні водно-фізичні параметри (або занадто щільні, або не тримають вологу), незбалансований рівень pH, низька мікробіологічна активність.

Застосування: Обмежене використання. Потребують обов'язкового змішування з органічними субстратами (торф, компости), вапнування (для кислих) або гіпсування (для лужних порід).

4. Непридатні субстрати (Токсичні)

Породи та відходи, які через свої хімічні властивості є отруйними для рослин і мікроорганізмів.

Типові представники: Окиснені сірковмісні породи (вуглевмісні сланці з піритом), сильнозасолені породи (солончакові глина та шлами), залізисті кварцити, високотоксичні промислові відходи.

Характеристики: Екстремальна кислотність (pH < 4.0) або лужність (pH > 9.0), висока концентрація токсичних солей чи важких металів.

Застосування: Заборонено виносити на поверхню технозему. Вони підлягають обов'язковому селективному похованню (екрануванню) у глибоких шарах відвалів під товщею водонепроникних та нетоксичних порід.