ТЕМА 15. ТЕХНОЛОГІЯ РЕКУЛЬТИВАЦІЇ МЕХАНІЧНО ПОРУШЕНОЇ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ ВИРВАМИ ВІД БОМБОТУРБАЦІЇ У РЕЗУЛЬТАТІ ВОЄННИХ ДІЙ.

3. Біологічне відновлення родючості та подальший контроль.

Біологічний етап розпочинається після того, як поверхня земельної ділянки стабілізована, сформовано кореневмісний шар і забезпечено необхідні умови для розвитку рослин.

Першочерговим завданням є формування рослинного покриву, який захищає поверхню від водної та вітрової ерозії. На початковому етапі доцільно використовувати адаптовані трав'янисті рослини, зокрема багаторічні злакові та бобові культури. Вони сприяють закріпленню поверхні, накопиченню органічної речовини та поступовому відновленню біологічної активності ґрунту.

Піонерні агроценози можуть виконувати роль першої стадії біологічного освоєння рекультивованої ділянки. Кореневі системи рослин сприяють формуванню порового простору, а рослинні рештки є джерелом органічної речовини. Бобові культури можуть сприяти збагаченню ґрунту біологічно зв'язаним азотом.

Для прискорення відновлення родючості застосовують органічні добрива, компости, сидеральні культури, рослинні рештки та за необхідності меліоранти. Їх вибір повинен базуватися на результатах агрохімічного обстеження рекультивованого ґрунту.

Після формування стійкого рослинного покриву можливий поступовий перехід до вирощування сільськогосподарських культур. Вибір культур залежить від властивостей сформованого ґрунтового шару, його родючості, водного режиму та екологічної безпечності. На початкових етапах перевагу доцільно надавати менш вимогливим культурам, поступово переходячи до культур із вищими вимогами до родючості.

Важливою складовою технології є моніторинг рекультивованої ділянки. У перші роки після проведення робіт необхідно контролювати стан ґрунтового покриву, його фізичні та агрохімічні властивості, розвиток рослинності, прояви ерозії та водний режим. На потенційно забруднених територіях необхідно також контролювати вміст і рухомість забруднювальних речовин.

Ефективність рекультивації визначають не лише за зовнішнім виглядом території або величиною врожаю, а й за динамікою відновлення ґрунтових властивостей. Позитивними ознаками є стабілізація поверхні, формування рослинного покриву, накопичення органічної речовини, поліпшення структури, відновлення біологічної активності та зменшення ерозійної небезпеки.

Отже, технологія рекультивації земельної ділянки, механічно порушеної вирвами внаслідок воєнних дій, повинна здійснюватися послідовно: обстеження та оцінювання → забезпечення безпеки → технічне відновлення поверхні та ґрунтового профілю → формування кореневмісного шару → біологічне освоєння → моніторинг.