Лекція 15-16. Принципи і алгоритм інженерного проектування протиерозійно впорядкованих агроландшафтів

1. Загальні відомості про атмосферу

Земна атмосфера представляє собою механічну суміш газів, що називають повітрям, до якого ще надходять тверді (пил) і рідинні частки. Стан атмосфери кількісно оцінюється за метеорологічними величинами: температура, тиск, щільність, вологість, швидкість вітру тощо. Крім того, існує  таке поняття як атмосферне явище, під яким розуміється фізичний процес, що різко змінює стан атмосфери. До атмосферних явищ належать опади, хмари, туман, гроза, пилові бури тощо. Фізичний стан атмосфери, який характеризується сукупністю метеорологічних величин і атмосферних явищ, має назву погоди. Статистичний багаторічний режим погоди називається кліматом.

Шар атмосфери потужністю 10-15 км від поверхні землі називається тропосферою. Температура повітря у тропосфері зменшується на 0,6°С на кожні 100 метрів. Тут знаходиться уся атмосферна волога і до 80% атмосферного повітря. Шар атмосфери, що прилягає до земної поверхні, де має місце постійність турбулентних потоків за висотою, називається приземним шаром. Безпосередньо у поверхні, тобто у просторі між елементами нанорельєфу поверхні ґрунту, постійність турбулентних потоків за вертикаллю порушується.

  Циркуляція атмосфери

Головна причина руху повітря – неоднорідне нагрівання атмосфери Сонцем. Друга причина глобального руху атмосфери – обертання Землі навколо своєї осі. Систему великомерилових повітряних течій над Землею називають загальною циркуляцією атмосфери.

Циклон – область пониженого тиску в атмосфері, який у перерізі сягає декілька тисяч кілометрів. Циклон характеризується системою вітрів, що дують від периферії до центру проти годинникової стрілки у північній півкулі. При циклоні переважає хмарна погода.

Антициклон – область підвищеного тиску в атмосфері з вітрами від центру до периферії. Для антициклона характерна малохмарна й суха погода. Значний внесок у загальну циркуляцію атмосфери вносять так звані місцеві вітри.

За певних умов усі складові загальної циркуляції можуть супроводжуватися вітровою ерозією ґрунтів, що викликає запилення атмосфери. У метеорології явище переносу часток ґрунту сильним вітром називається пиловою бурею.