Лекція 3. Методологія відбору ґрунтових зразків

2. Система моніторингу ґрунтів в Україні

https://www.youtube.com/watch?v=RxfcsbpC7SM

Система моніторингу ґрунтів в Україні ще не створена, хоча робиться останнім часом немало кроків щодо її формування. Очевидно, що така сис­тема має бути створена на базі існуючих установ і організацій, що мають відношення до моніторингу ґрунтів. Це пов’язано з тим, що для організації моніторингу ґрунтів потрібні значні кошти. Ця система має бути єдиною, уніфікованою для усієї країни, мати чіткі ієрархічні рівні, взаємозв’язану систему управління та виконання.

Медведєв В.В. запропонував систему моніторингу ґрунтів, що складається з 5 взаємопідпорядкованих рівнів. Найвищий рівень, згідно цієї структури, це головна станція з інформаційно-обчислювальним комплек­сом, що має бути сформована при ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агро­хімії ім. О.Н.Соколовського» в м. Харкові.

До її функцій повинне належати:

■  методичне керівництво;

■  створення інформаційних баз даних;

■  автоматизована обробка даних;

■  видача інформації споживачам.

На наступному, регіональному рівні, запропоновано сформувати три так званих базових спостережних станції згідно із трьома основними ґрунтово- кліматичними зонами на території України (Поліська - створюється при Інституті землеробства УААН), Лісостепова (при ІГА ім. О.Н.Соколовського) та Степова (при Луганському дослідному Інституті агропромислового вироб­ництва). Ці станції функціонально та методично підпорядковані головній станції, а їх функції є такими:

■ методичне керівництво для локальних станцій та пунктів спостереження;

■  автоматизована обробка даних;

■  видача інформації споживачам.

На наступному рівні системи моніторингу ґрунтів в межах кожної ґрунто­вої провінції виділяють локальні станції (всього 13). Їх передбачається сфор­мувати на основі обласних центрів Держродючості. До їх компетенції належить проведення експедиційних, польових та аналітичних робіт. Ло­кальні станції здійснюють контроль за станом ґрунтів, використовуючи пункти спостереження, природні біоценози, поля господарств усіх форм власності і організації праці, поля держсортодільниць та варіанти стаціонар­них дослідів з різними рівнями удобрення та антропогенного навантаження. Ґрунти природних біоценозів - це, наприклад, нескошувані луки заповідни­ків «Михайлівська цілина» (Сумська область), цілинний степ заповідника «Асканія Нова» у Херсонській області тощо. Ґрунти цих заповідників - ета­лон, модель для спрямування ґрунтотворних процесів в ґрунтах, що вико­ристовуються в сільському господарстві. Для цього показники отримані на цілинному ґрунті порівнюють з показниками, отриманими на сусідніх сіль­госпугіддях. Так само використовують показники, отримані для ґрунтів держсортодільниць, де завжди культура землеробства і рівень удобрення були вищими, ніж у сусідніх господарствах. Спостереження за ґрунтами різних варіантів дослідної мережі дає можливість проконтролювати напря­мок змін ґрунтових процесів і режимів при різних рівнях удобрення, різній насиченості сівозмін культурами і багаторічними травами тощо. Таким чином можна промоделювати всі можливі рівні антропогенного навантаження, що можуть зустрічатись у виробничих умовах, на полях господарств даного регіону. На основі цього розробляються рекомендації для господарств, які б не дозволили погіршити стан ґрунтового вкриття.

Для проведення робіт з моніторингу ґрунтів залучаються не тільки уста­нови Мінагрополітики, а й гідромеліоративні експедиції Державного коміте­ту водного господарства, метеостанції, гідрометеослужба України, Інститут землеустрою та його обласні філії. Методичне керівництво всіма цими робо­тами могла б здійснювати служба охорони ґрунтів, яка створена в системі Мінагрополітики на базі Державного центру родючості. Вона б координувала всю роботу щодо моніторингу ґрунтів не тільки з установами та організа­ціями сільськогосподарського профілю, але й організаціями інших мініс­терств і відомств, у підпорядкуванні яких теж перебуває значна кількість земель, що теж зазнають негативної дії деградаційних процесів. Мова йде про Державний комітет лісового господарства, Міністерство оборони, землі міст та міських населених пунктів, енергетики (Рис.1).

Рис.1 Державний моніторинг.

Не дивлячись на значні успіхи у створенні системи моніторингу ґрунтів, все ж залишаються невирішеними багато аспектів, пов’язаних з цією проблемою:

1. Неузгодженість методик і системи моніторингу ґрунтів з прийнятими в країнах Європейського Союзу і країнах-партнерах цього міжнародного співтовариства.

2.  Все ще відсутній безпосередній моніторинг динаміки ґрунтотворних процесів у часі, а контроль здійснюється опосередковано, наприклад, інтенсивність ерозії прогнозується виходячи з безпосередніх метеорологічних даних, хоча методика цих спостережень на метеостанціях не відповідає вимо­гам ґрунтозахисного моніторингу.

3. Часто в інших країнах (наприклад, США) оцінку інтенсивності еро­зійних процесів здійснюють використовуючи інші опосередковані дані, як структуру земельних угідь та посівних площ, так і за універсальним рівнянням ерозії в умовах впровадження тих чи інших ґрунтозахисних заходів. Але такі показники можуть бути не достатньо точними. Необ­хідні прямі спостереження. Особливо це актуально у зв’язку з тим, що відповідно до ерозійних втрат дрібнозему і інтенсивності ерозійних про­цесів, фермер може у майбутньому обкладатися податками. Потрібні подібні дані для практичного їх використання з економічною і фінансовою метою.