Лекція 3. Методологія відбору ґрунтових зразків

1. Поняття про моніторинг ґрунтів, причини його необхідності

https://www.youtube.com/watch?v=2ePb7_I8GHc

Ґрунти України зазнали значної деградації в процесі їх використання. Їх деградація пов’яза­на не тільки із сільськогосподарським виробництвом. Негативні зміни також зафіксовані при розвідці та добуванні корисних копалин; використанні у військовій галузі, будівництві; внаслідок експлуатації ґрунтів у міському гос­подарстві. Відсутність обліку особливостей продуктивного шару, складу та властивостей ґрунтотвірних порід і підґрунтя при відведенні їх під забудову, в сучасних умовах часто призводить до розвитку геологічно-деградаційних процесів: підтоплення, затоплення, зсуви, провали, селі, тощо. Вивченню, прогнозуванню та попередженню цих катастрофічних явищ надається недо­статньо уваги. Це і є однією із першопричин змін стану ґрунтового вкриття.

Ось чому весь продуктивний шар ґрунтів України має контролюватися, задля недопущення негативних змін при використанні у тій чи іншій галузі народного господарства. Це завдання якраз і стоїть перед службою моніто­рингу ґрунтів .

Моніторинг ґрунтів - це організація кількісної і якісної оцінки змін ґрунтів у часі, контролю за надходженням та вмістом у ґрунтах усіх різновидів шкідливих речовин (важких металів, радіонуклідів, нітратів, залишків пестицидів, інших хімічних забруднювачів неорганічного і органічного походження).

Близьким до моніторингу ґрунтів є моніторинг земель. У процесі здійснення моніторингу має проводиться робота щодо збирання, опрацювання, передачі та збереження, аналізу інформації про стан земель, прогнозування їх змін і розроблення науково-обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану земель та дотримання вимог екологічної безпеки.

Таким чином можна зробити висновок, що моніторинг земель є дещо ширшим поняттям, ніж моніторинг ґрунтів, позаяк перший базується на дру­гому. При проведенні моніторингу земель оцінюють стан та зміни не тільки певних ґрунтових відмін, а й певних земельних ділянок загалом, що включа­ють більше, ніж за одну ґрунтову відміну. Тобто спостереження проводяться за певними виробничими одиницями землеволодіння чи землекористування. Наприклад, за земельними паями, виділеними в натурі; полями та угіддями фермерських чи крупних реформованих господарств приватного типу; зем­лями під лісами; зайнятими залізницями, будівлями тощо.

Поняття «земля» дещо об’ємніше, ніж поняття ґрунт, що і відображає різницю між моніторингом ґрунтів і моніторингом земель.

Моніторинг земель, як і моніторинг ґрунтів, є складовою частиною дер­жавної системи моніторингу довкілля. Залежно від цілей, спостережень і охоплення територій, моніторинг земель та ґрунтів може бути національним, регіональним і локальним.

Згідно Положення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни [156], державна система моніторингу довкілля - це система спостережень, накопичення, опрацювання, передачі та збереження, аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розроблення науково-обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобігання негативним змінам у довкіллі та дотримання вимог екологічної безпеки. Це Положення визначає порядок становлення та функціонування такої системи в Україні. Вона є складовою частиною національної інформаційної інфра­структури, сумісної з аналогічними системами інших країн.

Необхідність запровадження моніторингу ґрунтів полягає в нагальній потре­бі отримання своєчасної інформації про стан ґрунтового вкриття. Це дасть мож­ливість прогнозувати подальший розвиток цих змін у майбутньому і розробити комплекс заходів щодо недопущення подальшого погіршення стану ґрунтів.

Таким чином причинами створення системи моніторингу ґрунтів стали:

■  необхідність збереження в ґрунтах регулювання циклів біофільних елементів, як основи життєдіяльності людини і біосфери у цілому;

■  потреба контролю та попередження негативного розвитку процесів ґрунтоутворення, таких як дегуміфікація, декальцинація, агрофізична дегра­дація ґрунтів, вторинне засолення та осолонцювання, водна ерозія, дефляція;

■  необхідність істотного підвищення родючості ґрунтів, росту окупності коштів, засобів на застосування меліорації та інших виробничих витрат, спрямованих на підвищення врожайності сільськогосподарських культур, продуктивності сіножатей, пасовищ, лісів та інших типів земельних угідь;

■  неможливість узагальненої оцінки теперішнього стану ґрунтового вкриття України за існуючою розрізненою інформацією;

■  неможливість залучення та раціонального використання інвестицій через відсутність адекватної оцінки теперішнього стану земельних ресурсів України, що не сприяє виправленню недоліків.

Виходячи з наведеного, можна зробити висновок, що основним завдан­ням системи моніторингу ґрунтів є накопичення інформації з метою відображення загальної картини стану ґрунтового вкриття. Однак на цьому шляху є низка проблем, суть яких полягає в наступному:

■  неповнота даних, їх орієнтація на вузького споживача;

■  застарілість даних по великообмірювальних обстеженнях ґрунтів;

■  різноманітність методик, за якими визначаються показники складу та властивостей ґрунтів та незведеність в одне ціле отриманих даних.