ТЕМА 6. Меліоративні технології в сталому управлінні водно-болотяних угідь

1.   Екосистемні послугиводно-болотяних угідь

Водно-болотні угіддя (болота, заплавні луки, мілководні водойми, заторфовані пониження) є природними регуляторами гідрологічного та геохімічного режимів ландшафту. У контексті сталого агровиробництва вони виконують такі ключові функції:

• Гідрологічна акумуляція та акумоляція стоку: ВБУ працюють як природні губки — депонують надлишкові води під час весняного водопілля або злив і поступово віддають її у посушливі періоди.
• Очищення та фільтрація вод (біоплато): Завдяки високій біомасі вищої водної рослинності (очерет, рогоз, осоки) та активності мікрофлори відбувається вилучення з дренажного стоку надлишку мінеральних добрив (фосфору, азоту) та пестицидів.
• Депонування вуглецю: Торфовища, займаючи менше 3% суші, утримують удвічі більше вуглецю, ніж усі ліси планети.
• Збереження біорізноманіття: Створення ентомофауни, збереження гніздувальних ареалів птахів, що безпосередньо впливає на біологічний захист прилеглих агроценозів.

• Наслідки нераціональної меліорації минулого

  Масова осушувальна меліорація ХХ століття (зокрема на Поліссі та в лісостеповій зоні) призвела до серйозних екологічних та агрономічних криз:

  1. Мінералізація та опущення торфовищ: При осушенні аеробні мікроорганізми швидкими темпами розкладають органіку торфу, що призводить до втрати родючого шару зі швидкістю 1–3 см на рік.
  2. Пожежонебезпечність: Деградовані осушені торфовища стають осередками важкогасимих підземних пожеж.
  3. Дефіцит води в агроландшафті: Зниження рівня ґрунтових вод на прилеглих мінеральних землях призводить до зниження врожайності традиційних сільськогосподарських культур.