ТЕМА 6. Меліоративні технології в сталому управлінні водно-болотяних угідь

2. Концепція сталого та адаптивного меліоративного управління

Сучасна меліорація відмовляється від принципів «скидання води будь-якою ціною». Основною парадигмою стає двостороннє регулювання водного режиму (зволожувально-осушувальні системи).

Це означає, що інженерні споруди мають бути здатні як відводити надлишкову гравітаційну воду у вологі періоди, так і затримувати та подавати її в кореневмісний шар ґрунту під час посух.

Стале управління ВБУ базується на трьох головних стовпах:

1. Природно-орієнтовані рішення (Nature-based Solutions, NbS): Використання ландшафтних особливостей території, мінімізація важкого бетонного будівництва на користь біологічних споруд.
2. Гідрологічне зонування: Чіткий поділ території на зони суворого заповідного режиму (ядро ВБУ), буферні зони з обмеженим господарюванням та зони інтенсивного агровиробництва.
3. Моніторинг і гнучкість: Постійний контроль рівня ґрунтових вод (РҐВ), ступеня мінералізації води та складу фітоценозу для швидкого коригування режиму роботи меліоративних споруд.

Природний стан ВБУ ──> Механічне осушення (XIX-XX ст.) ──> Деградація та опустелювання

       ▲                                                          │

       └──────────────── Вторинне зволоження (Ревіталізація) ─────┘