Лекція 3 Формування відносин роботодавців з працівниками на засадах КСВ

2. Забезпечення продуктивної зайнятості на засадах КСВ

Соціальна відповідальність компаній щодо персоналу передусім полягає у створенні передумов для високої якості трудового життя.

Досягнення високої якості трудового життя забезпечується шляхом конструктивної взаємодії суб’єктів соціально-трудових відносин, чиї інтереси збігаються при такому рівні якості трудового життя, який дозволяє працівнику реалізувати свій потенціал, отримати за це гідну винагороду, забезпечити важливий для роботодавця рівень продуктивності, інноваційностіпраці та реалізувати державні інтереси щодо створення сприятливих умов демографічного відтворення населення, соціального розвитку суспільства. 

Сфера зайнятості є складною системою з розмаїттям зв’язків, що переплітаються та взаємодіють між суб’єктами партнерства зацікавлених сторін. Ця система взаємодій значно впливає на кожен суб’єкт партнерства і суспільство в цілому. 

Соціальна відповідальність партнерів в сфері зайнятості може проявлятися як певний рівень їх добровільного відгуку на соціальні проблеми суб’єктів ринку праці. Цей відгук має місце по відношенню до того, що лежить поза визначеними законом та регулюючими органами влади вимог або понад ці вимоги.

 Відповідальність соціальних партнерів в сфері зайнятості розуміється як їх готовність або зобов’язання здійснювати реальні дії у сфері соціально-трудових відносин і відповідати за їх наслідки для конкретних соціальних груп та соціального прогресу суспільства в цілому.

Соціальна активність роботодавця визначається через його  зобов’язання максимально прийняти на себе  відповідальність за вирішення економічних та соціальних проблем персоналу його організації, місцевого населення та суспільства в цілому.

 Концептуальні підходи до визначення напрямків формування соціальної відповідальності в сфері зайнятості можна згрупувати на основі загальновідомих цільових принципів відповідальності: у першому випадку метою соціально-відповідальної поведінки суспільного суб’єкта є досягнення соціально-економічного успіху, у другому— добровільний внесок, у третьому— зобов’язання за здійснювані дії; в четвертому— відгук на очікування; у п’ятому— просування практик. 

Усередині кожної групи також можна виділити узагальнені характеристики: етичні принципи; межі поширення соціальної відповідальності — персонал, місцеве співтовариство, суспільство в цілому, соціально-економічне та природне середовище; вихід за рамки визначеного законом мінімуму.

Одна з причин розвитку соціальної відповідальності в сфері зайнятості, крім індивідуальної — полягає в тому, що в сучасному суспільстві виникли соціальні ризики (такі, як втрата роботи, інвалідність, хвороба), причини яких лежать поза безпосереднім впливом окремих особистостей і тому потребують уваги з боку суспільства і його різних інститутів як формальних, так і неформальних. 

Саме у зв’язку з цим виникли такі, що стали вже традиційними суб’єкти соціальної відповідальності, як держава і роботодавці.

Соціальна відповідальність в сфері зайнятості визначається як міра відповідності дій її соціальних партнерів (особистостей, соціальних груп та інститутів, держави) взаємним вимогам, діючим правовим та іншим суспільним нормам, загальним інтересам.

Соціальна відповідальність в сфері зайнятості виступає засобом підтримання цілісності суспільства, суспільної злагоди, соціальної справедливості, вдосконалення соціально-трудових відносин.