Лекція 9. "Підготовка до перенесення проектів у натуру"

3. Організація роботи з перенесення проекту в натуру

    Після складання робочих креслень продумують усю організацію польових робіт із перенесення проекту. Ще за ескізним проектом визначають необхідну кількість межових знаків (залізобетонні або дерев'яні стовпи, залізні, гончарні чи азбестові труби, обрізки кутового заліза).

    Якщо для перенесення проекту потрібно прокласти нові теодолітні ходи значної довжини або виміряти довжини опорних ліній, то цю роботу виконують заздалегідь, закріпивши поворотні точки тимчасово кілками з обкопуванням їх. Коли необхідна підготовка закінчена, проект переносять, одночасно закріплюючи поворотні точки ділянок знаками. До початку роботи виконавець ознайомлює працівників з їхніми обов'язками, вимогами до виконання робіт.

   При достатній надійності геодезичної основи для перенесення проекту, якщо не потрібно повторних вимірювань, розрахунків і внесення поправок до розмірів сторін ділянок, вимірювальні роботи виконують, як правило швидко, затримується лише розставлення знаків. Межові знаки ставлять у зазначених точках – на місці кілочка або прикопки. В цих точках залишають знаки, на як олійною фарбою надписують номери полів, де ці знаки встановлюють.

    Щоб розміщення знаків у вказаних точках було точним, за однією лінією (у створі) місце встановлення кожного знака вибирають на перетині або в створі. Для цього на відстані 2–3 м від точки ставлять чотири тонких кілочки, так, щоб місце розташування знака було в точці перетину з'єднаних ліній. Після цього копають яму і ставлять у неї знак, перевіряють його положення за кілочками. Іноді замість кілочків роблять на землі борозенки, а до однієї з них, куди повинна бути спрямована грань між надписами номерів полів, прокопують ще борозенку у вигляді стрілки. Тоді можна точно поставити знак, правильно зорієнтувавши його відповідно до надписів.

    Лінії при перенесенні проекту відмірюють від однієї твердої точки до другої, при цьому місця розташування знаків на межах полів або ділянок визначають за промірами, величини яких беруть з робочого креслення. Щоб уникнути похибок, відліки на вимірювальному приладі знімають двічі: до прикопки місця постановки знака і для контролю після прикопки. Якщо проектні лінії проходять на місцевості з кутом нахилу понад 1,5°, то в проміри вносять поправки.

    При перенесенні проекту в натуру знімають нові контури угідь, що з'явилися після знімання чи коригування плану.

    Результати знімання наносять на план і за ними уточнюють площі проектних ділянок та угідь.

    Знаки для закріплення меж ділянок на місцевості виготовляють завдовжки не коротше 1 м і завтовшки близько 0,1 м, що ласть змогу робити надписи номерів полів, на межі яких буде встановлений такий знак. На деяких знаках надписи роблять із трьох чи чотирьох сторін тоді, коли в одній точці сходяться межі трьох або чотирьох полів чи ділянок. У нижній частині знака роблять розширення, вставляють поперечну хрестовину, яка перешкоджає витягуванню знака із землі. Знаки обкопують курганами заввишки 0,3–0,5 м і діаметром 1,5– 2 м. Навколо кургану прокопують канаву, землю з якої насипають на курган. Усі межі між полями орють в одну борозну. Орють також межі доріг і скотопрогонів.