Лекція 15. "Застосування міжнародних і національних стандартів при проведенні геоезичних робіт у землеустрої"

1. Загальні поняття по стандарти у землеустрої

    Нові технології у геодезії ґрунтуються на базах цифрових картографічних даних і на сучасних цифрових методах топографо– геодезичних і GPS–вимірювань, дистанційного зондування Землі, цифрової фотограмметрії тощо. Це зумовило виникнення й розвиток цифрового картографування, середовищем функціонування та результатом якого є бази цифрових тематичних даних. Такі бази стають новим видом продукції, якe використовують, також і для автоматизованого проектування в задачах землеустрою. Геодезичні дані у цифрових форматах розглядаються не як електронні копії карт та планів, а як самостійний інформаційний ресурс у вигляді баз даних та баз знань про просторові й атрибутивні характеристики об'єктів і явищ усієї геодезичної системи. Завдяки розширенню сфери застосування цифрових методів у різноманітних проектах бази геодезичних даних стають основним видом просторового забезпечення.

    Формування національної інфраструктури просторових даних (НІПД) стало розділом програми розвитку топографо-геозедичної діяльності та національного картографування в Україні на 2002-2010 pоки, розроблення якої передбачено Указом Президентом України від 1 серпня 2001 року № 575/2001 "Про поліпшення картографічного забезпечення державних та інших потреб в Україні". В Указі до найважливіших програмних завдань віднесено, зокрема, "створення із залученням провідних наукових і виробничих центрів національної та спеціальних інформаційних систем, а також інформаційних банків і баз геодезичних 2 даних для потреб управління та інших потреб на загальнодержавному, регіональному й місцевому рівнях, забезпечення доступу до них відповідно до законодавства заінтересованих підприємств, установ і організацій, вчених та інших громадян". Отже, поставлене завдання повністю відповідає національним і міжнародним ініціативам, спрямованим на формування інфраструктури просторових даних сільськогосподарських територій, і без створення такої системи воно не може бути виконане.

    У Постанові Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 37 "Про затвердження Державної науково-технічної програми розвитку топографо–геодезичної діяльності та національного картографування на 2003–2010 роки" зазначається, яка у розробках цифрових систем використовуються в основному інструментальні програмні засоби іноземного виробництва. Тому необхідно створити національну інфраструктуру просторових даних, що забезпечувала б можливість взаємовигідного використання відповідних відомостей аналогічних інфраструктур країн ЄС та інших зарубіжних держав.

    Стандарти – це одна з ключових складових інфраструктури геопросторових даних (ІГД), що є невід’ємною частиною сфери геодезії, картографії й землеустрою. Вони задають тан і правила взаємодії учасників, без яких ця взаємодія неможлива. Актуальними нині є стандарти Міжнародної організації з стандартизації (ISO) та Консорціуму відкритих ГІС (Open Geospatial Consortium, OGC).

    Стандарт –документ, що встановлює для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, із метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній галузі, розроблений у встановленому порядку на основі консенсусу.

    Міжнародний стандарт – це стандарт, прийнятий міжнародним органом стандартизації.

    Міжнародна організація зі стандартизації – офіційна міжурядова організацієя, стандарти якої спрямовані на забезпечення міжнародного співробітництва і скорочення технічних бар'єрів (політичні, соціальні тощо – поза її компетенцією). Членами ISO є національні органи стандартизації країн-учасниць. Використання стандартів ISO обов'язкове 3 для країн–членів Всесвітньої торговельної організації (ВТО), членом якої нещодавно стала й Україна.

    В галузі тематичної інформації стандарти ISO створюються Технічним комітетом 211 (ISO/TC211) "Географічна інформація / Геоматика". Усі стандарти цього напрямку об'єднані в загальну серію за назвою ISO 19100 (деякі з них до цього мали інші номери). Тепер у вказаній серії 43 "номерних" проекти (191101–19143), серед яких 27 діючих міжнародних стандартів і офіційних звітів (на січень 2006 р.), інші – у розробці, за винятком кількох скасованих проектів (тому в нумерації містяться пропуски).

    Треба відразу зазначити, що стандарти ISO – необхідна, але недостатня основа для побудови ІГД та її частин. Вони описують концепції геоінформатики, але не описують методів кодування інформації, структури даних і протоколів взаємодії. Ці стандарти визначають загальні принципи, а не конкретні рішення. Можна сказати, що вони рекомендуюють, що треба робити, а не як робити.

    Інше ж завдання розв’язують стандарти реалізації, в розробці яких найбільше успіхів досяг OGC, його специфікації визнані самою ISO. У даному разі ми бачимо приклад успішного поділу праці між державним і приватним секторами: міждержавна ISO займається загальними питаннями, а об'єднання комерційних виробників OGC – питаннями програмної реалізації та взаємодії програмного забезпечення.