Тема 3. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

1. Давня українська література ХІ-ХУІІІ ст.

       Давня українська література ХІ-ХУІІІ ст. - початковий і найтриваліший період розвитку нашого письменства, його фундамент, на якому пізніше розвинеться нова українська література. Відлік літературного часу починається з ХІ ст., оскільки найстаріший рукопис Остромирового євангелія датований 1056­-1057 рр. Більшість літературознавців вважають, що літературні памятки як зразки не лише висловлювання певної думки, а й оформлені за певними мистецькими канонами твори, з’являються з Х ст.

       Особливості давньої української літератури:

       Перш за все, це теоцентризм, адже давня література щільно стикається з християнством. Завдяки християнізації Русі Біблія стала важливим джерелом і взірцем для письменства. Це стосується й інших творів ранньовізантійської доби.

       Символізм та алегоризм - теж характерна особливій середньовічних літерарних текстів. Мистецтво тлумачення цих символів та алегорій є сферою літературної герменевтики.

       Третя особливість староукраїнського письменства - його рукописний характер. Первинний текст (протограф), з якого списували копії частково або повністю, до сучасного читача не завжди доходив. Списки фігурували як варіанти протографа. Створювалися також компіляції - своєрідні комбінації з різних текстів. Книги писалися кирилицею, так званим уставом, пізніше - напівуставом.

       Наукові студії про письменство Київської Русі залишають невиразне враження про його жанровий склад. Це можна пояснити, в першу чергу, певною інерційністю в осмисленні жанрових форм давньої літератури, коли перелік жанрів з однієї праці переносився до інших з деякими уточненнями та допов­неннями.

- літературні жанри - це прямі запозичення з болгарської та візантійської літератур, а оригінальні - трансформовані з перекладних або новоутворені в процесі становлення письменства;

- церковні жанри - це «література церковних кіл», вони мають цілеспрямоване церковно-ужиткове призначення;

- світські жанри в основному відображають позарелігійні сфери життя і мають виразно пізнавальну, а то й розважальну функцію (бе­летристика).

       Самостійні ліричні жанри відсутні, проте староруська поезія помітна в літературі київської доби: елементи дружинної поезії, героїчного епосу. Драматичні жанри також відсутні.