Тема 3. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

6. ШКІЛЬНА ДРАМА ХVII-ХVIII СТ.

       Початок української шкільної драми пов’язаний із відкриттям братських шкіл та Академії. Єзуїти прикладом власних шкільних вистав заохотили діячів української освіти до запровадження шкільних вистав у наших бурсах, колегіумах та в Києво-Могилянській академії. Теорія поетичного мистецтва викладалася у навчальних закладах України. До свят, знаменних подій готувалися спектаклі, авторами яких часто були викладачі поетики. На сьогодні опубліковано тексти 58 шкільних драм. Це заслуга, головним чином, В. Рєзанова та Я. Гординського, В. Перетца, С.  Голубєва, М. Тихонравова, І. Франка, І. Шляпкіна, І. Працьовитого, М. Сулими.

       Визначення інтермедії знаходимо у шкільній поетиці 1648 року: «Інтермедія є коротка дія, вигадана або справжня, що розігрується між актами комедії і трагедії, складається із слів, предметів та осіб веселих, що освіжує увагу слухача, не належить до актів і сцен п’єси».

       Найдавніші збережені інтермедії ХУІІ ст. відомі з драм Якуба Гаватовича та Дернівського збірника. Найбільше їх представлено у ХУІІІ ст. - до драм Георгія Кониського та Митрофана Довгалевського. Автори - здебільшого студенти, які добре знали народне життя і фольклор. Персонажі - люди простого стану. Теми - побутове життя, анекдотичні ситуації. Мова - народна розмовна.

       Вертеп - різновид українського лялькового театру. Поява його датується приблизно серединою ХУІІ ст. І. Франко, пишучи про традиції та джерела вертепу, називає лялькову гру скоморохів Київської Русі та західноєвропейський театр маріонеток. Вертеп являє собою переносний (з дерева чи картону) будиночок, який мав два поверхи. На верхньому відбувалися різдвяні сцени, на нижньому - світські. Вертепниками переважно були школярі. До нас дійшло декілька редакцій вертепної драми у списках ХУІІІ ст. На верхній частині розігрувалася сцена про народження Христа і втечу святого сімейства з Віфлеєма. На нижній - декілька сцен комічного характеру. Різдвяна частина драми зосереджується на перипетіях, пов’язаних з народженням Сина Божого, поклонінням волхвів, винищенням немовлят у Віфлеємі за наказом царя Ірода. Своїми рисами Ірод нагадує земних владик («аз есмь богат и славен, и несть мні в силі равен»).