Лекція №4. ЗАХОДИ ЗАХИСТУ ВІД ПРЯМОГО ТА НЕПРЯМОГО ДОТИКУ ЛЮДИНИ ДО ЧАСТИН ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ

1. Види заземлення

Заземлення (англ. grounding – земля) – провідник або декілька провідників, які розміщено в землі або на поверхні землі з метою встановлення електричного з’єднання між пристроєм та землею.

Захисне заземлення (англ. protective earthing) – заземлення точки або точок у системі чи в процесі монтажу системи або в обладнанні, з метою забезпечення електробезпеки.

Захисне заземлення є простим, ефективним і поширеним способом захисту людини від ураження електричним струмом при дотику до металевих поверхонь, які виявились під напругою. Це забезпечується зниженням напруги між обладнанням, що виявилось під напругою, і землею до безпечної величини. Використовується в трифазній трипровідній мережі з напругою до 1000 В з ізольованою нейтраллю і вище 1000В –  з довільним режимом нейтралі.

Робоче заземлення (англ. operational earthing) або функціональне заземлення (англ. functional earthing) – не пов’язане з електробезпекою навмисне з’єднання з землею окремих точок електричного кола, наприклад нейтральних точок обмоток генераторів, силових і вимірювальних трансформаторів тощо в лініях електропередавання, а також фази при використанні землі як фазного або зворотного проводу.

Робоче заземлення призначене не для захисту, а в першу чергу для забезпечення належної роботи електрообладнання в нормальних або аварійних умовах і здійснюється безпосередньо (шляхом з’єднання провідником частин, що заземлюються із заземлювачем) або через спеціальні апарати – пробивні запобіжники, розрядники, резистори тощо.

Заземлення блискавкозахисту – навмисне з’єднання із землею блискавкоприймачів і розрядників з метою відведення від них струмів блискавки в землю у засобах блискавкозахисту. Таке заземлення виконується у вигляді заземлювача – провідної частини або сукупності з’єднаних між собою провідних частин, що перебувають в електричному контакті із землею безпосередньо або через проміжне провідне середовище.

.