Лекція №4. ЗАХОДИ ЗАХИСТУ ВІД ПРЯМОГО ТА НЕПРЯМОГО ДОТИКУ ЛЮДИНИ ДО ЧАСТИН ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ

2.1. Призначення та будова захисного заземлення

Захисне заземлення застосовують у мережах з напругою до 1000 В з ізольованою нейтраллю та в мережах напругою вище 1000 В з будь-яким режимом нейтралі джерела живлення (рис. 1).

Захисне заземлення – це навмисне електричне з’єднання із землею або з її еквівалентом металевих нормально не струмопровідних частин, які можуть опинитися під напругою. Призначення захисного заземлення полягає в тому, щоб у випадку появи напруги на металевих конструктивних частинах електроустаткування забезпечити захист людини від ураження електричним струмом при її доторканні до таких частин.

Призначення захисного заземлення – усунення небезпеки ураження електричним струмом при доторканні до металевих неструмовідних частин електроустановки, які можуть опинитись під напругою.

Заземлюючий пристрій складається із заземлювача і заземлюючих провідників, які з’єднують частини обладнання із заземлювачем.

Заземлювач – це металевий провідник або група провідників, що з’єднані між собою і знаходяться в безпосередньому контакті із землею.

Заземлювачі бувають штучними (призначеними виключно для заземлення) і природними (металеві предмети, які знаходяться в землі і мають інше призначення). Для штучних заземлювачів використовують сталь, а також електропровідний бетон.