ЛЕКЦІЯ 5. ОЦІНКА ЯКОСТІ МАТЕРІАЛІВ АЕРОФОТОЗНІМАННЯ

1. Загальні відомості про аерофотознімання

Аерофотозніманням називається фотографування ділянок земної поверхні з літального апарата з метою створення топографічних карт або інших картографічних матеріалів.

Ділянки земної поверхні фотографують у межах рамок трапецій топографічних карт. Аерофотознімання, як правило, здійснють прямолінійними й паралельними маршрутами в напрямку захід-схід і навпаки або північ-південь. Маршрути повинні бути безперервними й паралельними межам знімальної ділянки, а осі крайніх маршрутів мають збігатися з межами ділянки.

Основні технічні вимоги до аерофотознімання: мала непря-молінійність маршрутів, яка характеризується відношенням величини прогину осі маршруту до його довжини і неповинна перевищувати 2% під час знімання у масштабах, менших 1:5000 із висоти750 м і вище, а також 3% при зніманні в масштабах 1:5000 і більше з висоти нижче 750 м.

Головними характеристиками аерофотознімання є фокусна відстань аерофотоапарата й висота фотографування (висота польоту літального апарата над земною поверхнею). Ці величини визначають масштаб сфотографованого зображення:

де m – знаменник масштабу знімання, f – фокусна відстань аерофотоапарата, H – висота фотографування.

При маршрутному та багатомаршрутному аерофотозніманні на кожному наступному знімку фотографують частину території, яка вже була зображена на попередньому знімку, тобто суміжні знімки перекриваються між собою.

Точка, з якої виконують фотографування, називається центром фотографування. Відстань між двома суміжними центрами фотогра-фування називається базисом фотографування Bx. Перекриття знімків за напрямком польоту літака – поздовжнє, воно забезпечує зв′язок знімків між собою.

Фактичний розмір поздовжнього перекриття на аерознімку розраховують за формулою:

де l – довжина знімка за напрямком польоту; lx – довжина перекритої частини знімка в тому ж самому напрямку.

Поздовжнє перекриття аерознімків залежить від перевищення h точок місцевості над середньою площиною ділянки знімання і висоти фотографування Н. Розрахункове (задане) поздовжнє перекриття визначають за формулою:

Відстань між суміжними маршрутами встановлюють таку, яка б забезпечила задане поперечне перекриття. Його розраховують за формулою:

За масштабів аерофотознімання, більших від 1:10 000, Py збільшують на 4%, а дрібніших від 1:25 000 зменшують на стільки ж відсотків. Фактичне поперечне перекриття визначають за формулою:

де l – довжина сторони аерознімка, ly – довжина перекритої частини аерознімків двох суміжних маршрутів.

Поздовжнє  перекриття  Р_х  аерофотознімків  повинне  бути  в  середньому 60% (мінімальне перекриття 56%), що забезпечує наявність потрійного поздовжнього перекриття не менше 12%.

Поперечне перекриття Р_у  аерофотознімків суміжних маршрутів має бути у середньому 30 – 40 % із допустимим мінімальним значенням 20% і максимальним, яке не перевищує середнє на 10-20%.

Поздовжнє перекриття трьох послідовних фотознімків є обов’язковим, тому що воно визначає величину перекриття між сусідніми стереопарами. В межах цього перекриття набирають сполучні точки, які забезпечують передачу координат з однієї стереопари на другу.

У поперечному перекритті намічають точки польової прив’язки аерофотознімків, сполучні точки для передачі координат з одного маршруту на інший.

Непаралельність базису фотографування стороні фотознімка так званої ялинки не повинна перевищувати 5̊для фокусних відстаней фотокамер f = 100мм   і менше, 10 -̊12 для f = 200 – 350 мм і 14^о для f = 500 мм. За поздовжніми і поперечними перекриттями визначають розміри сторін робочої площі знімка.

Робочою площею знімка називається площа, обмежена лініями, що проходять через середини подвійних поздовжніх і поперечних перекриттів. Із трьох суміжних маршрутів аерофотознімання є п'ять аерознімків, які перекриваються з центрами. З усієї площі аерознімка використовують тільки його центральну частину, обмежену середніми лініями перекриттів.

Аерофотознімання виконують на чорно-білій, кольоровій і спектрозональній фотоплівках. Частіше використовують чорно-білу фотоплівку, оскільки вартість її виготовлення й фотохімічної обробки нижча ніж у інших типів фотоплівок.

Кольорову та спектрозональну фотоплівки використовують у тому разі, коли головною метою є дешифрування об’єктів на земній поверхні.

Аерофотознімання, призначене для створення топографічних карт, здійснюють згідно з «Основними технічними вимогами до аерофотознімання, призначеного для створення топографічних карт та інженерних планів».