ЛЕКЦІЯ 13. ПЛАНОВО-ВИСОТНА ПРИВ’ЯЗКА АЕРОЗНІМКІВ
1. Основні поняття прив’язки аерознімків
Прив'язка аерофотознімків полягає в розпізнанні на них контурних точок місцевості і в геодезичному визначенні координат цих точок.
Якщо визначають площинні координати Х,Y точок місцевості, то таку прив'язку називають плановою. При визначенні тільки висот висотною, а при визначенні всіх трьох координат - планово-висотною (просторовою).
Планова прив'язка використовується для виготовлення контурних планів, а висотна і планово-висотна - для виготовлення топографічних карт (планів).
Розпізнана і позначена на аерофотознімку контурна точки, координати якої на місцевості отримані в результаті прив'язки, називається опорною точкою або опознаком.
Планова прив'язка поділяється на суцільну, яка використовується для трансформування, і розріджену - для проведення фототріангуляції. При суцільній прив'язці на кожному аерофотознімку визначають по чотири опорні точки, що розташовуються по кутах робочих площ. У випадку розрідженої прив'язки кожну секцію маршруту з декількох аерофотознімків забезпечують трьома-чотирма опорними точками (найбільш економічно вигідна).
Ряди планових опознаків розташовують впоперек маршрутів, забезпечуючи краї маршрутів. Відстань між рядами опознаків розраховують способом підбору кількість базисів між рядами планових опознаків за формулою Жукова:
де m – середня квадратична похибка визначення планового положення точки по аерофотознімку.
Kt – максимальний коефіцієнт трансформування для даного зальоту;
b – довжина базису фотографування в масштабі знімання;
mε – середня квадратична похибка визначення напрямку по аерофотознімку;
ρ' – 3438
n – кількість базисів між сусідніми опознаками.
Шрифти
Розмір шрифта
Колір тексту
Колір тла