Лекція 7-8. Фактори вітрової ерозії грунтів

2. Режим вітрів

Швидкість вітру закономірно змінюється протягом доби, що позначається на інтенсивності процесів вітрової ерозії ґрунтів. Зазвичай, швидкість вітру підвищується до полудня, а на вечір зменшується. Але бувають випадки, коди під час глобальної пилової бурі (наприклад, 1969 р.) сильний вітер може дути без перерви 100 і більше годин.Швидкість вітру має сезонну динаміку. Найбільші швидкості вітру характерні для кінця зими – початку весни. Саме цей період найбільш дефляційно небезпечний.

Швидкість вітру вимірюється на висоті флюгера метеостанції            (10 м над поверхнею) спеціальними стаціонарними приладами і є важливою характеристикою вітрового режиму території, яка враховується при протиерозійному упорядкуванні території. Одним із найбільш поширених методів його оцінки є визначення так званої рози вітрів, яка являє собою діаграму розподілу числа випадків вітрів за основними румбами. Роза вітрів дозволяє виявити переважаючий напрям вітру, який не завжди співпадає з найбільш небезпечним, а саме таким, що може викликати вітрову ерозію чи суховії. Більш інформативним, ніж роза вітрів щодо оцінки небезпечних напрямів вітру є годограф вітрів. Годограф вітрів (запропонований О. С.Медновим і О. І.Знаменським) -  векторна діаграма, яка відображає усі випадки спостережень певною метеостанцією вітрів більших за 5 м/с. Результати кожного вимірювання зображуються у вигляді вектору будь-якого масштабу. Початок кожного наступного вектору починається з кінця попереднього. Але ще більш інформативною є векторна діаграма, де довжина векторів за румбом (r_j) пропорційна кубу швидкості вітру, яка перебільшує критичну для ґрунтів

Найнебезпечнішим вважається той напрям j, для якого вектор r_j буде найбільшим. Порівняння  динаміки r_jза місцями з динамікою захищеності ґрунту рослинністю дозволяє з достатньою точністю визначити найбільш небезпечний напрям вітрів, який може викликати вітрову ерозію ґрунтів