Тема 10. Програмування та прогнозування національної економіки

1. Прогнозування національної економіки.

Прогнозування - це метод, в якому використовується як накопичений в минулому досвід, так і поточні припущення стосовно майбутнього з ціллю його визначення. Якщо прогнозування виконано якісно, результатом стане картина майбутнього, яку можна використовувати як основу для планування.

Прогнозування в найбільш загальній формі може бути визначено як знання наперед, вид діяльності, спрямований на отримання інформації про майбутнє та визначення альтернативних шляхів і способів досягнення намічених цілей.

Правильно організоване прогнозування приносить користь. Так як будь-яке управлінське рішення за своєю суттю являється прогнозним, прогнозування створює фундаментальну основу підприємницької та менеджерської діяльності в будь-якій сфері при виконанні різних притаманних їм функцій. Роль прогнозування в підприємницькій діяльності і менеджменті нерозривно пов’язана з роллю прийняття рішень, а прийняття управлінських рішень - вузлова процедура циклу управління в діяльності підприємців та менеджерів всіх рівнів. Нерозривний зв’язок рішення і прогнозування пояснюється тим, що ще до прийняття рішення необхідно: отримати інформацію, обробити її, провести аналіз інформації, пред’явити інформацію в зручній формі. Слайд 4 Прогнозування відбувається одночасно на базі:

• інтуїтивної інформації з використанням уяви;
• предметної інформації і логіки;
• кількісних даних і математичних методів.

Методологічні принципи прогнозування

- принцип варіативності прогнозів. Міра і характер дії держави на економіку - не єдині елементи сценаріїв економічного прогнозування. Набути чинності можуть, наприклад, прогноз погодних умов, що визначає врожайність сільськогосподарських культур, прогноз настання хвороб і так далі В принципі таких варіантів прогнозів може бути дуже багато, тому слід розумно обмежувати їх число.

- принцип соціальної спрямованості і пріоритетів суспільних потреб. Даний принцип означає, що плани розвитку економіки повинні бути направлені на задоволення кінцевих потреб суб'єкта. У пріоритетному порядку повинні розвиватися галузі економіки, направлені на людину.

- принцип підвищення ефективності суспільного виробництва або принцип оптимальності. Це означає, що в прогнозах повинні відбиватися досягнення науки і техніки. Вони повинні орієнтувати господарюючих суб'єктів на вдосконалення структури виробництва, підвищення об'єму продукції, що випускається, ефективніше використання наявних ресурсів.

- принцип пропорційності і збалансованості. Він означає, що прогнози повинні бути збалансовані по ресурсах і можливостях економіки, вони повинні відображати пропорції, що склалися, і орієнтувати економіку на формування прогресивних пропорцій, зрушень в економіці.

- принцип поєднання галузевого і регіонального аспекту прогнозування. Це означає, що в прогнозах повинні бути відбиті основні напрями розвитку галузей економіки і в той же час повинен використовуватися територіальний підхід до прогнозування з тим, щоб забезпечити комплексне використання ресурсів, які має в своєму розпорядженні даний регіон.

- принцип пріоритетів. Він означає, що зі всього різноманіття галузей, виробництв необхідно виділити головні і направити на їх розвиток ресурси, пов'язати цілі розвитку економіки з ресурсами.

- принцип безперервності. Він припускає безперервність процесу прогнозування, взаємну ув'язку довгострокових, середньострокових і короткострокових прогнозів.

- принцип комплексності або системності. Він припускає розгляд економіки як системи і в світлі системного підходу виявити системні властивості об'єкту, забезпечити комплексність рішення соціально-економічних, організаційних, науково-технічних і ін. проблем, оптимізувати структуру і характер розвитку системи.

- принцип адекватності. Він означає, що прогнозовані цифри повинні відображати об'єктивний стан економіки, вживані моделі прогнозування повинні відповідати процесам і тенденціям розвитку реальної економіки.

До методологічних принципів прогнозування слід віднести формування комплексу, системи прогнозів. Для сучасної внутрішньополітичної обстановки наший країни не можна удаватися тільки до реалізації одного прогнозу, наприклад економічного прогнозу переходу до ринку, необхідне опрацьовування і складання політичного прогнозу, прогнозу розвитку національних суверенітетів, демографічного і так далі Комплексність в змозі забезпечити велику надійність виконання прогнозів. Для методології сучасного прогнозування характерним є те, що вона повинна бути ретельно адаптована до нових для народного господарства ринкових механізмів.

Прогнозування має за мету вирішення трьох взаємопов'язаних завдань:

>     визначення майбутніх станів об'єкта, що досліджується, на основі вивчення тенденцій та закономірностей його розвитку в минулому та теперішньому і умовне їх перенесення на майбутнє (цільовий прогноз);

>    визначення альтернативних шляхів і строків досягнення бажаних станів об'єкта прогнозування, які беруться за мету, з урахуванням наявних ресурсів (програмний прогноз);

>     оцінка прийнятих рішень (програм та планів економічного і соціального розвитку країни) з позицій їх наслідків у прогнозованому періоді (оціночний прогноз).

Процедура прогнозування здійснюється в три етапи: ретроспекція, діагноз, проспекція.

Ретроспекцією називається етап прогнозування, на якому досліджується історія розвитку об'єкта прогнозування для одержання його систематизованого опису. На стадії ретроспекції відбувається збір, збереження й обробка інформації, визначення джерел, необхідних для прогнозування, з'ясовуються структура і склад характеристик об'єкта прогнозування, формулюється і уточнюється завдання прогнозування.

Діагноз являє собою етап прогнозування, на якому досліджується систематизований опис об'єкта прогнозування з метою виявлення тенденції його розвитку. На етапі діагнозу створюєть­ся математична модель об'єкта прогнозування, встановлюється ступінь її адекватності реальному об'єкту та здійснюється вибір методів прогнозування.

Протекція являє собою етап прогнозування, на якому за даними діагнозу розробляються прогнози об'єкта прогнозування, здійснюється верифікація прогнозу, тобто оцінка його адекватності і точності.

Визначається оптимальний прогноз - максимально наближений до реальних цифр, з урахуванням наявної на даний момент інформації.

В результаті прогнозування процесів і тенденцій розвитку економіки визначаються можливі стани економічного і соціального розвитку країни в майбутньому, пропонуються альтернативні шляхи їх досягнення, формуються програми майбутнього розвитку з урахуванням найбільш прийнятних варіантів, наявних ресурсів та стратегічних цілей.