Лекція 9. Соціальна відповідальність у сфері вищої освіти

3. Соціальна відповідальність ВНЗ (університету)

Роль ВНЗ (університетів) є провідною не тільки у виробництві освітніх благ, а й у передаванні студентам визнаних у суспільстві цінностей, інтеграції студентської молоді в суспільство.

ВНЗ несуть соціальну відповідальність за ефективне використання суспільних (державних) ресурсів для підвищення ефективності роботи ВНЗ, забезпечення єдності навчання і виховання, включення студентів і викладачів у різні соціальні практики (їх суспільну відповідальність); власних ресурсів – для розвитку і консолідації суспільства, проведення демократичних реформ; взаємодії з окремими громадянами, органами влади, бізнес-структурами, різними організаціями й установами – для функціонування ВНЗ як соціального інституту відкритого типу, центру соціальної політики в регіоні його присутності.

 Кінцеві результати діяльності ВНЗ пропонується відображати в трьох вимірах:

1) когнітивні кінцеві результати – переданий-здобутий рівень знань, умінь і навичок як основи правильної професійної діяльності й орієнтації студентів у світі (пізнавальний компонент освітньої діяльності);

2) економічні кінцеві результати – відповідність структури, обсягів знань та здобутих під час навчання навичок попиту на ринку праці. Ідеться про людський капітал студента (майбутнього працівника) у вузькому значенні, який дорівнює його капіталізованому доходу, або тій сумі коштів, дохід від яких рівняється одержуваній цим індивідом заробітній платі;

 3) соціальні кінцеві результати – набутий у ВНЗ соціальний капітал, тобто різноманітні зв’язки індивіда з іншими індивідами, групами і організаціями, якими він може скористатися для розв’язання своїх проблем (реалізації своїх інтересів). Чим ширші й різноманітніші такі зв’язки, тим легше реалізовувати людський капітал, і тим менше витрати на подолання конфліктів у суспільстві.

 Модель вищої освіти, пов’язана з професіоналізацією, переважає в індустріальному суспільстві. Її головною метою є формування й засвоєння знань та навичок, необхідних для визначеної сфери діяльності. Організація навчального процесу у ВНЗ підпорядковується підготовці фахівців із конкретної професії, з певною кваліфікацією відповідно до потреб ринку праці. Така професійна освіта достатньо прагматична, скорочена в часі та за обсягом і включає загальнокультурну та компактну професійну компоненту, достатні для підготовки персоналу, орієнтованого на виконання певного переліку функцій, або «людини функціональної».

 У постіндустріальному суспільстві на зміну професіоналам приходять транспрофесіонали, або «люди-портфелі» – фахівці, здатні опановувати нові або суміжні професії, носії унікального «пакету» знань і навичок. До особистих якостей працівника висувають вимоги ініціативності, креативності, відповідальності; здатності приймати рішення в умовах змін, бути суб’єктом змін; готовності вчитися і перенавчатися; адаптуватися до соціального середовища тощо.

 Сучасна криза освіти пов’язана з тим, що вона залишається прилаштованою до епохи техніко-економічного зростання, у той час як сама ця епоха добігає кінця, і мало враховує тенденції, орієнтовані на культуру, суспільство та індивіда, той факт, що освітня політика потребує наддисциплінарних, загальнофілософських, ціннісних основ вироблення й прийняття рішень.

 ВНЗ буде прагнути соціальної відповідальності, якщо суспільство запровадить певні форми громадського контролю з боку всіх учасників навчально-виховного процесу – держави, студентів, роботодавців. Одним із них є сту­дентське самоврядування.

 Як вважає С.М. Ніколаєнко, «треба розглядати як засіб реалізації студентською громадою своїх прав, обо­в’язків та ініціатив через прий­няття рішень та їх упроваджен­ня з допомогою власних ре­сурсів у сфері, що визнається адміністрацією та у співпраці з нею, а також гарантії брати участь через своїх представ­ників у розв’язанні питань, що стосуються студентства».

 Розвиток студентського самоврядування важливий з точки зору всього суспільства. Так, студенти мають можливість пройти практичну школу управління, обираючи своїх лідерів і контролюючи їхні дії, визначаючи ступінь суспільної корисності їхніх проектів та ініціатив. Студентське самоврядуван­ня повинно перейматися вихованням студен­тської молоді як ук­раїнської національної інте­лігенції, формуванням у неї патріотизму, націо­нальної самосвідомості.