Тема 6. Внутрішньофірмовий ринок праці

2. Формування та особливості функціонування внутрішньофірмового ринку праці

В залежності від стратегії та фази життєвого циклу підприємства, життєвого циклу галузі, загальної кон'юнктури на ринку, на ВФРП виділяється пріоритетний елемент. Інші елементи можуть комбінуватися по-різному. Наприклад, при створенні підприємства та його ліквідації домінуючими є відповідно перший та четвертий елементи ВФРП: формування та пристосування ВФРП.

Методи регулювання внутрішньофірмового ринку праці:

1. Економічні:

– прогнозування і планування персоналу;

– розрахунок балансу робочих місць і наявного персоналу;

– визначення потреби в кадрах та джерел її забезпечення;

– матеріальне стимулювання ефективного використання трудового потенціалу працівників.

2. Організаційні – різні способи впливу на працівників, що ґрунтуються на використанні установлених організаційних зв’язків, правових положень, норм.

3. Соціально-психологічні – прийоми та способи впливу на процес формування колективу (соціальне планування, створення оптимального соціально-психологічного клімату) та розвиток окремих працівників (методи психологічного відбору, оцінювання персоналу).

Особливості формування внутрішньофірмового ринку праці визначаються:

– закономірностями індивідуального попиту на працю;

– стратегічними напрямками розвитку підприємства;

– вартістю введення додаткових робочих місць.

Визначення потреби в праці відбувається у таких розрізах:

– кількісному;

– яісному;

– чсовому;

– посторовому.

Процедури підбору персоналу:

– аналіз поданих із заявою документів;

– співбесіди під час наймання;

–- психологічні тести;

– оцінювання особистості через моделювання типових для відповідного робочого місця ситуацій.

Важливим напрямом роботи з персоналом в організації під час залучення кадрів є управління трудовою адаптацією.

Адаптація працівника – це оволодіння спеціальністю, а також пристосування працівника до певних соціальних норм організації, установлення таких відносин співробітництва працівників і всього колективу, які сприятимуть забезпеченню ефективності праці, матеріально-побутових і духовних потреб обох сторін. Адаптація може бути: первинною, тобто пристосування молодих кадрів, які не мають досвіду професійної діяльності. Це найчастіше випускники навчальних закладів; вторинною, тобто пристосування працівників, які мають досвід професійної діяльності, проте змінюють об'єкт діяльності або професійну роль.

Функціонування внутрішньофірмового ринку праці – це комплекс заходів, спрямованих на забезпечення умов для найефективнішої реалізації трудового потенціалу працівників.

Основні принципи раціонального використання персоналу передбачають забезпечення: раціональної зайнятості працівників; стабільності та рівномірного навантаження працівників протягом робочого періоду (дня, тижня, місяця, року); відповідності трудового потенціалу працівника, його психофізіологічних даних вимогам робочих місць і виробництва за допомогою переходу з одного робочого місця на інше; максимальної можливості виконання на робочому місці різних операцій, що забезпечує чергування навантажень на різні частини тіла та органи чуття людини.

Зіставлення планової потреби і фактичної чисельності працівників дає можливість визначити зміни чисельності за професіями і посадовими групами, що слугує основою для розроблення програм розвитку персоналу. При цьому вакансії використовуються насамперед для ротації персоналу, планування службової кар'єри і професійного росту працівників, розроблення програми перепідготовки і підвищення кваліфікації для успішного освоєння роботи на новому робочому місці.

Джерелом комплектування вакансій передусім мають бути працівники, які вивільнені з інших видів діяльності та дільниць виробництва, адже робота на кожному підприємстві, на кожному робочому місці вимагає унікальних знань і навичок, які складають специфічний трудовий капітал. Робітники, які вже працюють на підприємстві, вже володіють таким специфічним трудовим капіталом, тому мають переваги над робітниками, яких можна найняти на зовнішньому ринку праці; по-друге, для оволодіння спеціальною для даного підприємства кваліфікацією необхідна професійна підготовка безпосередньо на робочому місці; по-третє, робітник, який працює на підприємстві, знає традиції, неформальні правила, які регулюють трудові відносини на фірмі.

На кожній з них існує свій комплекс трудової етики, яка віддзеркалює корпоративні цінності і визначає виробничу культуру підприємства, знання і виконання яких дозволяє підвищити ефективність виробництва і досягнути стабільності і безконфліктності у колективі.

Ефективне функціонування внутрішньофірмового ринку праці передбачає забезпечення:

– раціональної зайнятості працівників;

– стабільності та рівномірного навантаження працівників протягом робочого періоду;

– відповідності трудового потенціалу працівника та його психофізіологічних даних вимогам робочих місць і виробництва за допомогою переходу з одного робочого місця на інше;

– максимальної можливості виконання на робочому місці різних операцій з чергуванням навантажень.

Переваги ефективного функціонування внутрішньофірмового ринку праці:

– для роботодавців – зниження плинності робочої сили, скорочення витрат на наймання, зменшення ризику при зовнішньому наборі персоналу;

– для працівників – можливість чіткішого визначення службової кар’єри.

Функціонування внутрішньофірмового ринку праці пов’язане з постійним рухом персоналу – зміною місця і сфери прикладення праці, роду діяльності і виробничих функцій працівника.

Рух персоналу на підприємстві відбувається шляхом: введення посади, професійного переміщення, підвищення або пониження по службі, звільнення. Основними процесами руху кадрів є: уведення в посаду, професійне переміщення, підвищення у службовій діяльності, пониженні посади, звільнення.

Для досягнення рівноваги між попитом і пропозицією на внутрішньому ринку праці процесом руху кадрів потрібно управляти. Цілями управління є: задоволення потреб підприємства у кадрах забезпечення раціональної розстановки, професійно-кваліфікаційного посадового руху кадрів; ефективне використання кадрів.

Важливим моментом вивчення руху кадрів є визначення його кількісних показників. Зміну чисельності робітників за певний період часу називають оборотом кадрів. Показником абсолютного розміру обороту кадрів по прийому чи звільненню є кількість прийнятих або звільнених за звітний період. Інтенсивність обороту характеризується таким коефіцієнтами.

– коефіцієнт обороту по прийняттю:

;