Тема 1. Суть інвестицій, прямі та непрямі інвестиції.

1. Визначення інвестицій

Термін "інвестиційний аналіз" може бути пов'язаний з аналізом різних видів діяльності, загальною метою якого є "використання" грошей (коштів) протягом періоду часу, спрямованого на підвищення багатства інвестора.

Кошти, які слід інвестувати, надходять із активів, які вже належать, позичені гроші та заощадження. Зазначаючи сьогодні споживання та вкладаючи свої заощадження, інвестори розраховують на збільшення своїх майбутніх можливостей споживання шляхом збільшення свого багатства.

Існує різниця між реальними та фінансовими інвестиціями.

Реальні інвестиції, як правило, передбачають певний матеріальний актив, наприклад землю, машини, заводи тощо.

Фінансові інвестиції передбачають контракти в паперовій або електронній формі, такі як акції, облігації тощо.

Ми будемо мати справу лише з фінансовими інвестиціями, оскільки основні теоретичні інвестиційні концепції та теорія портфеля базуються на цих інвестиціях і дозволяють аналізувати інвестиційний процес та прийняття рішень щодо управління інвестиціями у значно ширшому контексті. Разом з інвестицією часто використовується термін спекуляція.

Спекуляція також може бути охарактеризована як інвестиція, але вона пов'язана з горизонтами короткострокових інвестицій і, як правило, передбачає придбання цінних цінних паперів з надією, що її ціна швидко зросте, забезпечуючи швидкий прибуток.

Спекулянти намагаються купувати низькі і продавати високі, їх головна проблема полягає в тому, щоб передбачити і отримати прибуток від коливань ринку. Але коли коливання на фінансових ринках стають і стають аналізом інвестицій та управління портфелем, все більше непередбачуваних спекуляцій трактуються як інвестиції з найвищим ризиком. Навпаки, інвестиція базується на аналізі, і її головна мета - обіцяти безпеку вкладеної принципової суми та заробити задовільний ризик.

Є два типи інвесторів:

1. окремих інвесторів;

2. Інституційні інвестори

Індивідуальні інвестори - це особи, які інвестують самостійно. Іноді окремих інвесторів називають роздрібними інвесторами.

Інституційними інвесторами є такі організації, як інвестиційні компанії, комерційні банки, страхові компанії, пенсійні фонди та інші фінансові установи. В останні роки спостерігається процес інституціоналізації інвесторів. В якості основних причин цього можна назвати той факт, що інституційні інвестори можуть досягти економії від масштабу, демографічного тиску на соціальне забезпечення, зміни ролі банків.

Однією з важливих передумов успішного інвестування як індивідуальних, так і інституційних інвесторів є сприятливе інвестиційне середовище. Основні принципи управління інвестиціями застосовні як для індивідуальних, так і для інституційних інвесторів.

Інвестування є одним із ключових економічних процесів, що забезпечують ефективне використання капіталу, стимулювання економічного зростання та розвиток суспільства. Термін "інвестування" походить від латинського слова "investire", що означає "вкладати". У сучасному розумінні інвестування визначається як процес вкладення фінансових, матеріальних або інтелектуальних ресурсів у різні активи з метою отримання прибутку або досягнення інших стратегічних цілей у майбутньому. Цей процес є невід'ємною складовою економічної системи, адже завдяки інвестиціям відбувається розвиток підприємств, створення нових виробничих потужностей, інновацій та технологій, що підвищують конкурентоспроможність національної економіки.

Суть інвестування полягає у відкладенні поточного споживання заради отримання вищих доходів у майбутньому. Це вимагає від інвесторів певного рівня ризику та довіри до економічного середовища, в якому вони діють. Інвестиції забезпечують не лише зростання капіталу окремих суб'єктів, але й сприяють підвищенню добробуту суспільства загалом. Завдяки раціональному розподілу ресурсів через механізм інвестування відбувається ефективна реалізація економічного потенціалу країни, розвиток ринкових відносин та залучення іноземного капіталу.

Інвестування є багатоаспектним явищем і включає різні форми та методи. Воно може здійснюватися у вигляді реальних інвестицій, спрямованих на створення чи модернізацію матеріальних активів, таких як будівлі, обладнання або інфраструктура. Також існують фінансові інвестиції, що пов’язані з придбанням фінансових активів, таких як акції, облігації, банківські депозити або деривативи. Інвестування може бути довгостроковим, спрямованим на стабільний розвиток, або короткостроковим, орієнтованим на швидкий прибуток.

Основними суб’єктами інвестиційного процесу є приватні та інституційні інвестори. Приватні інвестори, як правило, керуються особистими цілями, такими як забезпечення фінансової стабільності або збільшення капіталу. Інституційні інвестори, до яких належать банки, інвестиційні фонди, страхові компанії та пенсійні фонди, діють у ширшому масштабі та впливають на формування глобальних економічних тенденцій. Усі суб'єкти інвестування обирають стратегії, які відповідають їхнім цілям, ресурсам і рівню ризиків, які вони готові прийняти.

Інвестування є критично важливим процесом для кожного рівня економіки – від особистого до глобального. Воно слугує інструментом для забезпечення економічної стабільності, формування конкурентних переваг і досягнення сталого розвитку.

Порівняння основних видів інвестицій