Лекція №5 "Людина - відкрита біоенергетична та духовно-інформаційна система"

3.2. Забруднення харчових продуктів важкими металами

                 Об’єднана комісія ФАО/ВООЗ із Харчового кодексу (Codex Alimentarius) зарахувала до них такі метали, як ртуть, свинець, миш’як, мідь, цинк, залізо.

              Ртуть належить до найпоширеніших у природі мікроелементів. Вона легко утворює велику кількість органічних і неорганічних сполук, значна частина яких отруйна. Джерелами забруднення сільськогосподарських продуктів є пестициди, а морських та річкових ─ стоки целюлозної і паперової промисловості, хімічні підприємства. У прісноводній рибі з незабруднених річок і водоймищ вміст ртуті становить від 100 до 200 мкг/кг маси тіла, із забруднених ─ 500 ─ 700 мкг/кг. Ртуть погано абсорбується в продуктах і легко видаляється з їх поверхні.

             Майже всі харчові продукти, вода та інші об’єкти навколишнього середовища забруднені свинцем. Основними джерелами забруднення є двигуни внутрішнього згорання. Середня кількість свинцю, який потрапляє в організм із харчовими продуктами, становить 250 ─ 300 мкг у день, з повітря надходить 90 мкг. Джерелами потрапляння свинцю (до 20% ) є жерстяні банки, в які упаковують харчові вироби. Із запровадженням сучасних методів пайки та закручування банок вміст свинцю у консервованій продукції зменшується.

             Миш’як трапляється майже в усіх ґрунтах і більшості продуктів харчування. Його вміст у продуктах рідко перевищує 1 мг/кг, за винятком деяких морських організмів. За відсутності значних забруднювачів вміст миш’яку в хлібних виробах досягає 2,4 мг/кг, фруктах ─ до 0,17 мг/кг, напоях ─ до 1,3 мг/кг, м’ясі —1,4 мг/кг, молочних продуктах ─ 0,23 мг/кг, морських продуктах ─ 1,5...15,3 мг/кг.

           Джерелами забруднення харчових продуктів можуть бути вироби з міді, які використовують у харчовій промисловості. Наявність міді негативно впливає на харчову цінність і смак харчових продуктів та напоїв, призводить до руйнування вітаміну С.

           Хронічні отруєння та забруднення цинком харчових продуктів практично не реєструються. Проте вміст цинку у ґрунтах поблизу металургійних підприємств становить до 4200 мг/кг, що унеможливлює їх сільськогосподарське використання. Для харчових продуктів рекомендовані такі допустимі величини вмісту цинку: у м’ясі ─ до 20 мг/кг, напоях ─ 5 мг/кг, фруктах та овочах ─ 100 мг/кг, варенні та мармеладі ─ 5 мг/кг.