Лекція №7 "Соціально-політичні небезпеки, їхні види та характеристики. Поведінкові реакції населення у НС"

2.2. Основи кримінологічної безпеки

Із зникненням так званої «радянської загрози» між державами знову починається суперництво, але вже за місце на світовому ринку. Сучасна світова економічна війна набирає масштабності в найрізноманітніших формах як між державами, так і між підприємствами та організаціями. Її характерними рисами є ліберальні промови, прагнення домінувати в валютній сфері, нерівноправні тарифні угоди, безмірний торговий експансіонізм і конкуренція з порушенням економічних норм.

Одночасно ростуть і ставки: в надто слабких країнах під загрозу підпадає навіть їхня економічна незалежність, їх соціальній стабільності загрожує безробіття. Більше того, на карту поставлена стабільність загальної ситуації в світі і вже в самому найближчому майбутньому.

Кримінологічна злочинна діяльність в сфері економіки найбільш взаємозв'язана з багатьма іншими видами злочинної діяльності, тому найбільш важливою на сьогодні є проблема економічної безпеки.

Кримінологічна загроза безпеки економіки – це сукупність факторів і

 умов, що становлять небезпеку для нормального функціонування будь

-яких об'єктів економіки.

Суб'єктами кримінологічних загроз безпеки об'єктів економіки є:

• спецслужби іноземних держав, діяльністю яких є добування цінної інформації, здійснення підривних акцій відносно об'єктів економіки;
• недержавні організації та окремі особи, які спеціалізуються на проведенні промислового шпіонажу;
• організована злочинність;

Кримінологічна безпека передбачає забезпечення захисту основних об'єктів від посягань організованої злочинності та промислового шпіонажу.

Основним суб'єктом забезпечення безпеки громадян, громадських організацій, об'єднань, об'єктів економіки є держава, її законодавчі, виконавчі, судові органи влади.

Основні об'єкти забезпечення  кримінологічної безпеки:

• особистість, її права ї свободи;
• суспільство, його матеріальні та духовні цінності;
• держава, її конституційний устрій, суверенітет та територіальна цілісність.

Сучасна економічна безпека будь-якої країни – це загальнонаціональний комплекс заходів, направлених на постійний стійкий розвиток та вдосконалення економіки країни, який обов'язково передбачає механізм протидії кримінологічним загрозам злочинних структур.

Термін "економічна безпека" вперше з'явився в 70-ті роки, коли представники Західної Європи виступили за використання економічних методів забезпечення національної безпеки. Тоді і була визначена головна задача економічної безпеки – збереження і укріплення позицій у світовій економічній системі.

Війна в сфері економіки і технології

Епоху ще зовсім недавньої "холодної війни" з характерною для неї ідеологічною конфронтацією змінила нова епоха жорстокої конкурентної боротьби на світових ринках - держави світу ведуть жорстоку боротьбу між собою в області економіки і технології. Таку ж боротьбу (при підтримці держави чи без) ведуть між собою і підприємства всіх видів та розмірів – розгортається сучасна світова економічна війна.

До основних прийомів ведення сучасної економічної війни належать:

v   точне визначення тих галузей, що їх необхідно розвивати, тобто визначення домінантного економічного напряму країни;

v   аналіз сил і слабких сторін противника;

v   економічна розвідка і контррозвідка.

Застосовуються в економічній війні і такі дестабілізаційні методи, як компрометація фірм, проникнення і дезінформація, торпедування крупних контрактів, доктрина "наведення мостів" та інше, а економічна розвідка і контррозвідка стають пріоритетними направленнями в діяльності як державних, так і приватних спецслужб.

Розвідка - це цілеспрямована діяльність будь-яких суб'єктів по проведенню

заходів для збору відомостей про дії противника (конкурента) з метою

оцінки обстановки та прийняття рішень.

Комерційна розвідка з'явилася в XI столітті, коли італійські міста прокладали шлях на Схід. Всі купці, дипломати Венеції, які відправлялися в закордонні країни, в обов'язковому порядку ставали агентами правителя Венеції як в комерційних, так і в політичних питаннях, завдяки чому маленька республіка одержала ведучі позиції і зберегла їх, незважаючи на відкриття нових океанських шляхів та утворення великих держав.

На сьогодні ні будь-яка стратегія, ні будь-яка виробнича чи комерційна політика, ні капіталовкладення чи науково-дослідна робота не будуть мати успіху без глибокого вивчення сил, що керують світом: технологія, економіка, політика. І той, хто сьогодні найкраще володіє інформацією, може забезпечити собі вирішальну перевагу у сучасній світовій економічній війні.

Основною рисою економічної війни є розумна хитрість і невтомна діяльність, а вирішальне значення в досягненні успіху має економічна розвідка.

Економічна розвідка – сфера таємної діяльності по збору, аналізу і використанню особливо цінної інформації.

Вона охоплює всі сфери ринкової економіки:

• основні принципи та складові економічної розвідки;
• підпорядкованість задач і цілей економічної розвідки ключовим національним економічним інтересам;
• незалежність вибору об'єктів економічної розвідки від політичних, воєнних та інших відносин між державами;
• дестабілізуючий та інший деструктивний вплив на

об'єкти економіки та економічну структуру;

• стимулювання діяльності економічної розвідки компаніями та фінансово-промисловими групами і фірмами, що зацікавлені в одержанні розвідувальної інформації.

Найбільший інтерес для економічної розвідки становлять:

• науково-дослідні і конструкторські праці;
• фінансові операції  компаній,  інвестиційна політика;
• особливості технологічного процесу, результати досліджень;
• маркетинг, зокрема:  режим поставок, список замовників, кон'юнктура ринку, відомості про укладені угоди, звіти про реалізацію продукції;
• організація виробництва;
• комерційна філософія керівників фірм-конкурентів, стратегія їх бізнесу та ін.

Головна мета економічної розвідки – забезпечення конкурентної переваги, що є найважливішою умовою досягнення успіху в ринковій економіці.

Існує дві форми конкуренції: добросовісна і недобросовісна.

Добросовісна конкуренція передбачає одержання максимальних прибутків шляхом створення кращих товарів і надання більш якісних послуг – тобто це виправдана боротьба цін і якостей.

Недобросовісна конкуренція включає економічний шпіонаж, корупцію, неправдиву рекламу, демпінг, які використовуються з метою підриву економічних здобутків конкурента або витіснення його з ринку тощо.

Економічна розвідка підрозділяється на три складові:

1. макроекономічна розвідка
2. економічна контррозвідка
3. мікроекономічна розвідка

Макроекономічна розвідка - це збір інформації про:

-                     тенденцію економічного розвитку іноземних держав;

-                     енергетичні і сировинні ресурси;

-                     розроблені за кордоном технології;

-                     стан галузевих і регіональних ринків;

-                     діяльність значних корпорацій світу;

-                     функціонування фінансових систем та ін.

Головною особливістю макроекономічної розвідки є несподіваний факт - значна її частина здійснюється цілком легально, і за своїм змістом вона подібна до науково-дослідної роботи.

Економічна контррозвідка забезпечує припинення намагань іноземних фірм і спецслужб добування торгово-економічних і технологічних таємниць, які мають значну цінність.

Мікроекономічна розвідка, яка ведеться державними службами в інтересах промислових корпорацій у боротьбі з іноземними конкурентами, є найбільш делікатним напрямом в діяльності розвідувальних служб. Це сфера глобального бізнесу, тому для такої діяльності потрібні співробітники з досвідом роботи в галузі бізнесу та фінансів. Для них створюють так звані глибокі прикриття в транснаціональних корпораціях, фірмах і компаніях, їх представництвах за кордоном.

Промисловий шпіонаж. Діяльність економічної розвідки підрозділяється на:

1 Галузевий аналіз стану економіки певної країни;

2. Промисловий шпіонаж, який в свою чергу можна умовно підрозділити на комерційну, технологічну і науково-технічну розвідку.

Шпіонаж - це цілеспрямована діяльність у розвідувальних цілях, що може

нанести протилежній стороні певних втрат, і кваліфікується

законодавчими органами протилежної сторони як злочинна.

Характерні риси діяльності промислового шпіонажу:

-                    оволодіння ринками збуту;

-                    підробка товарів;

-                    дискредитація чи усунення конкурентів;

-                    перепродаж фірмових секретів;

-                    зрив переговорів по контрактах;

-                    шантаж окремих осіб;

-                    створення умов для підготовки та проведення терористичних і диверсійних акцій.

Із зростанням інфляції, посиленням конкуренції соціального напруження в світі промисловий шпіонаж активізується і коштів на його ведення, як правило, не жаліють. Причетними до його ведення є недержавні організації та приватні особи.