Лекція 1. Поняття моніторингу ґрунтів, структура земельних угідь, їх якісна оцінка та продуктивність

https://www.youtube.com/watch?v=J6C4lyWdZR4

Водночас, в українських реаліях, коли частка сільськогосподарських земель складає 70 % загального земельного фонду країни, а 79 % від сільськогосподарських угідь – це орні землі, соціально-економічні аспекти питання якості ґрунтів мають пріоритетні позиції. Якість ґрунту в межах сільськогосподарських земель повинна характеризуватися певним рівнем продуктивності та визначається родючістю, яка показує, в першу чергу, на здатність ґрунту забезпечити сільськогосподарські рослини поживними елементами та вологою.

В зв'язку з тим, що родючість ґрунту утворюється під дією природних і соціально-економічних факторів, родючість належить до розряду природних і економічних категорій. Вважається за необхідне виділити і використовувати у господарській діяльності дві категорії ґрунтової родючості: природну (потенціальну) та ефективну. Ґрунт, як природно-історичне тіло, володіє визначеною родючістю, яка називається природною. Вона є результатом розвитку ґрунтотворних процесів, які призвели до утворення даного ґрунту як природного тіла, до якого не торкалась людська діяльність, тобто вона притаманна лише цілинним землям. Як тільки людина починає використовувати ґрунт з господарською метою, він стає засобом виробництва. Господарська діяльність (обробіток ґрунту, удобрення, меліорація тощо) впливає на розвиток i зміну родючості ґрунту. Родючість проявляється у величині врожаю культурних рослин. Цю категорію виділяють як ефективну родючість. Її рівень залежить не тільки від природної родючості ґрунту, але й від процесу i характеру агровикористання та культури землеробства. Це не нова категорія родючості, а та сама природна родючість, яка за допомогою штучних заходів набуває більш вищого ступеня розвитку. Штучний ступінь родючості i природна родючість пов'язані між собою i визначають урожайність сільськогосподарських культур.

Враховуючи різний характер використання та менеджменту сільськогосподарських угідь, різний набір сільськогосподарських культур, що вирощуються, вихідну природну строкатість ґрунтового покриву і його природну родючість, прямого кількісного однозначного визначення родючості не може існувати. А тому якість ґрунту, який використовується у сільськогосподарському виробництві є функцією його родючості, яку можна формалізувати через набір певних показників (рис.1.).

Рис.1. Показники які контролюються в грунті.

Аналіз вітчизняної літератури показує (ДСТУ 4288 «Якість ґрунту. Паспорт ґрунтів», 2004; ДСТУ 4362, «Якість ґрунту. Показники родючості ґрунтів», 2006; Медведев, Плиско, 2006 тощо), що можна виділити п’ять груп показників (індикаторів) якості ґрунтів, що використовуються в сільськогосподарському виробництві (показників родючості):

·     морфологічні (потужність гумусового шару ґрунту та глибина залягання глейового горизонту);

·     фізичні (показники гранулометричного складу, щільність ґрунту, параметри структури ґрунту, діапазон активної вологи);