Тема 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ІНВЕСТУВАННЯ

Сайт:	Навчально-інформаційний портал НУБіП України
Курс:	Інвестування
Книга:	Тема 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ІНВЕСТУВАННЯ

Надруковано:	Гість-користувач
Дата:	субота, 26 липня 2025, 19:32

Опис

Тема 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНВЕСТУВАННЯ

Зміст

1. Економічна сутність інвестицій
2. Форми і класифікація інвестицій
3. Інвестиційна діяльність та інвестиційна політика підприємства
4. Інвестиційний ринок та його структура

1. Економічна сутність інвестицій

У вітчизняній та економічній теорії і практиці термін “інвестиції” почав уживатися на початку 90-х років ХХ століття, що пов’язано з ринковим реформуванням економіки країни.

Термін “інвестиції” першочергово ототожнюється з латинським “investire”, що означає вкладати або з англійським “investments”, що означає “капітальні вкладення”. У широкому розумінні цього слова інвестиції – це вкладання капіталу з метою його збільшення в майбутньому.

В економічній літературі зародження теорії інвестування вважають першу половину 50-х рр., повязуючи це з працями М.Марковіца, у яких він виклав методологію прийняття рішень в галузі інвестування та запропонував відповідний науковий інструментарій. Вагомий внесок у розробку проблем оптимізації структури капіталу та ціни джерел фінансування, а також щодо інвестиційної політики зроболи в 1958 році Ф.Модільяні та М. Мілле У. Шарп та М. Марковіц уперше в 1964 році сформували модель оцінки капітальних активів. Розробки цих учених мали надзвичайно важливе значення для розвитку сучасної теорії інвестування, за що вони були удостоєні Нобелівської премії з економіки.

Згідно із Законом України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 р. «інвестиціями» є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний та екологічний ефект».

Такими цінностями можуть бути:

кошти, цільові банківські вклади, акції та інші цінні папери (крім векселів);
рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);
майнові права інтелектуальної власності;
сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації певного виду виробництва, але незапатентованих («ноу-хау»);
права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;
інші цінності.

Інвестиції, що спрямовуються на створення (придбання), реконструкцію, технічне переоснащення основних засобів, очікуваний строк корисної експлуатації яких перевищує один рік, здійснюється у формі капітальних вкладень.

2. Форми і класифікація інвестицій

Інвестиції відіграють велику роль у розвитку та ефективному функціонуванні економіки.

На макрорівні інвестиції поділяють на валові і чисті. Валові інвестиції — це загальний обсяг інвестованих коштів у певний період, спрямованих на нове будівництво, придбання засобів виробництва і на приріст товарно-матеріальних запасів.

Чисті інвестиції менші за валові на розмір амортизаційних відрахувань.

Динаміка показника чистих інвестицій відбиває характер економічного розвитку країни на певному етапі, оскільки чисті інвестиції є вкладенням коштів у новостворені виробничі фонди та оновлений виробничий апарат.

Детальніше економічну природу інвестицій пояснює класифікація, в основу якої покладено такі ознаки:

1) об'єкти вкладення коштів;

2) характер участі інвестора в інвестуванні;

3) регіональна ознака;

4) період інвестування;

5) форми власності;

6) форми участі інвестора в інвестуванні;

7) ступінь ризику;

8) за формою відтворення;

9) за типом відношень.

3. Інвестиційна діяльність та інвестиційна політика підприємства

Основною метою інвестиційної політики є забезпечення найбільш ефективних шляхів розширення активів підприємства з позицій перспектив його розвитку й збільшення ринкової вартості. З урахуванням цієї мети зміст політики управління інвестиціями підприємства можна сформулювати таким чином: інвестиційна політика являє собою частину загальної фінансової стратегії, що полягає у виборі та реалізації найбільш ефективних шляхів розширення обсягу активів підприємства для забезпечення основних напрямків його розвитку.

Зміст інвестиційної політики підприємства передбачає таке.

1.Формування окремих напрямків інвестиційної діяльності підприємства відповідно до його фінансової стратегії. Воно базується на стратегії економічного розвитку в майбутньому періоді та покликане вирішувати завдання щодо визначення: співвідношення різних форм інвестування на окремих етап, перспективного періоду.

2. Дослідження й облік умов зовнішнього інвестиційного середовища і кон'юнктури інвестиційного ринку. В

3. Пошук окремих об'єктів інвестування й оцінка їх відповідної напрямкам інвестиційної діяльності підприємства.

4. Забезпечення високої ефективності інвестицій. Відібрані на передньому етапі об'єкти інвестування аналізуються з позицій економічної ефективності.

5. Забезпечення мінімізації ризиків, пов'язаних з інвестиційною діяльністю. Для реалізації цього напрямку повинні бути в першу чергу оцінені ризики, що властиві кожному конкретному об'єкту інвестування (втрати вкладеного капіталу, ризик неотримання інвестиційного доходу/

6. Забезпечення ліквідності інвестицій. Істотні зміни умов зовнішнього середовища (кон'юнктури інвестиційного ринку, стратегії розвитку підприємства в майбутньому періоді за окремими об'єктами інвестування) можуть різко знизити очікувану прибутковість, підвищити рівень ризиків, погіршити інші показники інвестиційної привабливості підприємства.

7. Визначення необхідного обсягу інвестиційних ресурсів і оптимізація структури їх джерел У процесі реалізації цього напрямку інвестиційної політики підприємства прогнозується загальна потреб інвестиційних ресурсах, необхідних для здійснення інвестиційної діяльності.

8. Формування й оцінка інвестиційного портфеля підприємства з урахуванням можливого залучення обсягу інвестиційних ресурсів а також оцінки інвестиційних якостей окремих об'єктів інвестуванні здійснюється формування сукупного інвестиційного портфеля підприємства чи інвестиційного портфеля за окремими формами інвестування.

9. Забезпечення шляхів прискорення реалізації інвестиційних програм. Інвестиційні програми повинні бути виконані якнайшвидші виходячи з таких міркувань: високі темпи реалізації кожної інвестиційної програми сприяють прискоренню економічного розвитку підприємства в цілому/

4. Інвестиційний ринок та його структура

Інвестиційний ринок – це продаж інвестицій та їх купівля учасниками інвестиційної діяльності.

Інвестиційний ринок відіграє важливу роль, яка реалізується через такі основні функції:

1) мобілізація тимчасово вільного капіталу із різноманітних джерел – грошових та інших видів інвестиційних ресурсів населення, підприємств, державних органів, що не витрачені на поточне споживання;

2) ефективний розподіл нагромадженого вільного капіталу між кінцевими його споживачами;

3) визначення найбільш ефективних напрямків використання капіталу через систему ціноутворення;

4) формування ринкових цін на окремі інвестиційні товари, інструменти і послуги, з врахуванням співвідношення між їхньою пропозицією і попитом;

5) здійснення кваліфікованого посередництва між продавцем і покупцем інвестиційних товарів і інструментів через спеціальні інвестиційні інститути;

6) формування умов для мінімізації інвестиційного і комерційного ризику;

7) прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів.

Інвестиційний ринок характеризує систему окремих інвестиційних ринків із різноманітними сегментами, які можна систематизувати за такими ознаками:

І. За об’єктами забезпечення різноманітних видів інвестування виділяють два основних видів інвестиційних ринків:

ІІ. За видами інвестиційних товарів, інструментів і послуг виділяють такі види інвестиційних ринків:

III. За регіональною ознакою виділяють:

Доступність

Скинути все

Шрифти